Сьогодні з класом ми пішли на дуже цікаву екскурсію. Ми пішли у гарний, зелений, квітучий сад у якому був знак: Попереду - червоні троянди, ліворуч - золотава лілія, праворуч - сині васильки, назад підеш - вихід знайдеш. Ми розділилися на групки, і кожен пішв по своїй дорозі. Ті, що пішли до троянд, йшли по гарній, червоній доріжці. Тих, що ліворуч, чекала золота, гарно викладена бруківка, а ті, що пішли праворуч, йшли по гарній мозаїці. Згодом ми усі зустрілися і ділилися враженнями! Це була найкраща екскурсія!
Коломийська земля. 1926 р.” В селі Криворівні, перед жителями
якої Франко виступив зі своєю пристрасною поезією в 1912 р., було
встановлено гранітну плиту з написом: “В честь Іванові Франкові
Гуцульщина. 1916-1926”. Польські шовіністи в 1928 р. намагалися
знищити її, але пам’ятку жителі переховали, і з 1953 р. вона
знаходиться у відкритому в селі літературно-меморіальному музеї
Івана Франка1.
На Личаківському кладовищі у Львові, де поховано письменника,
у травні 1933 р. було урочисто відкрито пам’ятник великому
Каменяреві, споруджений за ініціативою та на кошти робітничо-
селянських мас і трудової інтелігенції Західної України. Бронзова
композиція надмогильного пам’ятника виготовлена за проектом
скульптора С. Литвиненка в майстерні Л. Тировича у Львові2.
Недалеко від Коломиї, в селі Слободі, зберігся один з перших
портретних пам’ятників Івану Франку, встановлений 1936 року з
ініціативи письменника і етнографа Станіслава Вінценза, який був
близько знайомий з автором “Вічного революціонера”. Виготовили
пам’ятник народні умільці селяни-каменотеси Василь Остап’юк зі
Слободи та Іван Кузьменко з Печеніжина. На мармуровій плиті
висічено напис: “Вірую в силу духа. Пам’яті Івана Франка, сина
цієї землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх
