На мою думку, зрада - це ніщо інше, як кінець довірі. Людина, яка вас зрадила, вже тоді знала, на що йшла, тобто зрада - це заплановане рішення. Якщо є довіра між людьми, вони діляться між собою радощами та негараздами, не заздрять та не брешуть,поважають вибір та думку одне одного. Коли одна із них перестає це робити, це означає, що вона вже перестає довіряти тобі. Тобто або знаходить іншу людину на заміну вам, або використовує вас в своїх цілях і не більше, або порушує те, заради чого підтримується довіра. З такою людиною надалі колишнє спілкування зупиняється, починаються сварки, непорозуміння, людина робить тобі боляче. Звичайно, кажуть, що без сварок не буває міцної дружби, але якщо ситуація не покращується в кращу сторону, то краще залишити все так, як воно є, і не старатись щось змінювати, бо в більшості випадків люди не змінюються.Таку дружбу краще не відновлювати, адже знову з великою ймовірністю повториться та сама історія, і від цього гірше буде тільки вам. Тому я вважаю, що зраду пробачати не можна, бо якщо вас зрадили раз, значить зрадять і наступний раз.Так, можна відновити дружбу, але ви завжди будете мати на думці те, через що ви перестали спілкуватись. Це вже не буде та дружба, яка була колись.
Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося в цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий Рік.30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, і нарешті, вибрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12 і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м'яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілей», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем – привітали їх з Новим Роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу і він мені подарував фотоальбом.В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.
