Відповідальність - це така річ, яка не існує сама по собі, а завжди розглядається в певному контексті. Деякі погляди на відповідальність в нашому суспільстві настільки масштабні, що визначити правильну поведінку людини досить складно. Чим більше відповідальність, тим менше людина здатна щось змінити і вплинути на те, за що він відповідає. Іноді саме для того, щоб зменшити свою відповідальність, люди навмисно збільшують масштаб справи таким чином, що потім майже неможливо знайти тих, хто відповідає за ті чи інші події.
Людину можна назвати справжнім і повноцінним членом суспільства лише тоді, коли він здатний відповідати за те, що він робить. Людина завжди повинен відповідати за свою поведінку, свої вчинки, міцно тримати в руках свою долю, бути готовим до будь-яких випробувань, постійно прагнути до перемог в особистому житті.
Відповідальність - це обов'язок людини перед кимось або перед чимось то.Напрімер, громадський обов'язок, совість і честь, життєва позиція і ставлення до оточуючих згідно громадських моральних норм і принципів є мірою нашої відповідальності перед суспільством. Крім того, кожна нормальна людина повинна вміти керувати собою, своєю поведінкою. Самовиховання також є проявом відповідальності, свідчить, що людина вже досить зріла і духовно стійка особистість.
Багато поколінь наших предків жило і діяло по девізом «Я відповідаю за все!». Орієнтуючись на це гасло, вони ставали справжніми людьми, здатними на подвиги заради інших людей, заради Батьківщини. Під час Великої Вітчизняної війни наші співвітчизники, втративши ноги, билися з ворогом, навчившись керувати літаками, а після війни - машинами і тракторами, а втративши руки не сумували і ставали видатними письменниками, художниками та іншими відомими людьми.
Слід сказати, що виконувати обов'язок перед сім'єю, друзями, оточуючими нас людьми, перед Батьківщиною, досить складно. Для того, щоб уникнути відповідальності і виконання обов'язків перебуває досить багато причин. Буває, не хочеться рано вставати, тому що вчора пізно ліг, немає настрою поважати батьків, не хочеться виконувати домашнє завдання, тому що болить голова, не хочеться нічим займатися, тому що для цього немає відповідних умов, тощо. Ті, хто дотримуються таких поглядів і живуть за такими правилами, на жаль, не розуміють, гідні умови для свого життя повинні створювати вони самі і в цьому полягає їх обов'язок, цим визначається рівень їх відповідальності. І тільки від самої людини залежить, чи зможе він здійснити свої мрії і досягти своєї мети.
Людина покликана жити так, щоб її життя було не тільки на особисте благо, а на благо оточуючих, на благо свого рідного народу, своєї Батьківщини. Людина покликана відповідати за свої вчинки не тільки перед собою, а перед тими, кого вона любить і поважає. А для того, щоб відчувати себе Людиною з великої літери, треба приносити якомога більше радості і щастя в житті інших людей і разом з тим відчувати свою відповідальність за всі свої вчинки і свою поведінку.
Ще будучи маленькою, мама наспівувала мені чарівні пісні, під які ми засинали.Так з дитинства у мас проявлялася любов до пісні. З роками можна побачити, як змінюється сучасна музика . Ось дітям машого покоління, в тому числі і мені, подобається клубна, драйвова музика. А так, як у юні роки моєї мами була популярна народна українська музика, то і в неї збереглася ця любов до таких пісень. Якось у вечері, ми сіли вією сім"єю вечеряти і я запитала про улюблені пісні моєї родини. Ось бабуся і дідусь почали наспівувати пісні Софії Ротару. Мама з татом - Ірини Федиши та ще багато інших. І така гарна, українська атмосфера стала...Після вечері ми розійшлися по кімнатах і мама сказала мені : Запамятай ті пісні, які співали тобі дідусь і бабуся, щоб переказати їх своїм дідять, внукам, адже саме таким ми збережемо народні пісні." Я усміхнулася і лягла спати під спів моєї мами народних пісень.
- Алло Тарасику!
- Це не Тарас, а його мама. ( тато )
- А можете покликати його до телефону.
_ Ні, його вдома нема він пішов на тренуванні з боксу.
- А де проходить тренування?
- У вашій школі.
- Добре тоді я зустріну його!
- А навіщо?
- Він мені позичав книжку тиждень тому а я хворіла (в)
- Добре Тарас одразу після школи піде додому зустрінеш його!
_ Але я точно не знаю де ви живете, тому я буду чекати його біля школи.
Гаразд!
Але якщо я його не зустріну скажіть щоб він мені подзвонив.
- добре Іване!
Дякую.
Нема защо! допобаченя
Допобачення