Ревіння дніпровських порогів. І тупіт копит, що відлунює аж у високих небесах. І плач дітей, жінок, і ревіння худоби. Вершники в острішкуватих шапках, на низеньких прудких конях женуть натовп людей і череди корів. І раптом ніби з самого неба падає на степ могутній, мов грім, свист, аж трави обізвалися шелестом і сполохано побігли в усі боки.
Розгублено озирнулися татари... Хто посмів їх переслідувати? Пізніше татари спізнають, що то оселедці - неодмінна ознака особливого стану людей, званих українськими козаками.
Отже, і не литвини, і не поляки. Козаки. Гостро зблиснули їхні шаблі, почалася січа. Кидають здобич і в безладді втікають ординці. Татарські бранці ніяк не можуть повірити, що їх врятовано.
(114 слів) (За М. Слабошпицьким
Объяснение:
Вы имели ввиду ,что надо просто написать диктант?
1.
А. «Чого зажурився, мій любий козаче?» – питає дівчина вродлива (Леся Українка).
2.
Г. І, може, в тихій твоїй хаті я буду знову розмовлять з тобою (Т.Шевченко).
3.
В. Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.
4.
Г. Уява поета малювала таку картину:
Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Е. В. Сухомлинський зазначав, що «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».
5.
А. Ти мене поклич і я тебе почую (О.Ткач).
Д. Рушники і плахти мов щасливий спогад дитинства (І.Цюпа).
6.
Г. Стала мати перед дітьми. Обох затулила.
— Не дам! Бийте мене... Не дам, людоїди! (О.Довженко).
Д. «Не біда – поет відмовив – як ти й сам з дороги звернеш, бо як рими повтікають, ти мені їх не повернеш».
7.
Дарина вийшла з хати, але поминувши будинок, попрямувала в сад (М. Старицький).
8.
1. А: «П!» Ґ
2. «П? – а. – П!» Б.
3. «П?» – а. Г
4. «П, – а, – п». В
