За вікном плакав дощ... За вікном... А таке відчуття, що всередині мене. В домі було затишно, тепло, гарно. Але постійно відволікало те стукотіння крапель по підвіконню. І тягнуло дивитися, як плаче небо. Щось сумне і чисте марилося в тім дощу. Поверталися спогади і ніби омивалися дощем. Душа оновилася. І захотілося вже радіти життю, світу, тому дощу. Я повернулася у кімнату з посмішкою та любов'ю. А за вікном плакав дощ
Головні персонажі повісті — Ява Рень і Павлуша Завгородній — звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни". Звідки таке незвичне ім'я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо". Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.
За вікном... А таке відчуття, що всередині мене. В домі було затишно, тепло, гарно. Але постійно відволікало те стукотіння крапель по підвіконню. І тягнуло дивитися, як плаче небо. Щось сумне і чисте марилося в тім дощу. Поверталися спогади і ніби омивалися дощем. Душа оновилася. І захотілося вже радіти життю, світу, тому дощу.
Я повернулася у кімнату з посмішкою та любов'ю.
А за вікном плакав дощ