1. Річка широка та глибока... – двоскладне, повне, непоширене, ускладнене однорідними присудками.Річка – підмет простий, виражений іменником – загальна назва, назва неістоти; іменник жіночого роду, І відміни, твердої групи, у називному відмінку однини. Широка – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини. Глибока – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини.
2. ...а вода синя та чиста... – двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними присудками. Вода – підмет простий, виражений іменником – загальна назва, назва неістоти; іменник жіночого роду, І відміни, твердої групи, у називному відмінку однини. Синя – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду у називному відмінку однини. Чиста – складений іменний присудок, виражений прикметником якісним, допоміжну зв’язку пропущено, повна форма, жіночого роду, у називному відмінку однини.
3. ...і котиться вона, виблискуючи та шумуючи – двоскладне, повне, поширене, ускладнене однорідними обставинами. ^ Вона – підмет простий, виражений особовим займенником, жіночого роду у називному відмінку однини. Котиться – простий дієслівний присудок, виражений дієсловом недоконаного виду, неперехідним, дійсного теперішнього часу, 3 особи однини, ІІ дієвідміни. Виблискуючи – обставина дії, виражена дієприслівником. Шумуючи – обставина дії, виражена дієприслівником.
Вот это наверно... Это правильно или не правильно, незнаю..
Кременчук - кременчуцький (к, ц, ч + ськ = цьк);
Золотоноша - золотоніський (х, с, ш + ськ = ськ);
Кривий Ріг - криворізький (г, з, ж + ськ = зьк);
Черкаси - черкаський (х, с, ш + ськ = ськ);
Таганрог - таганрозький (г, з, ж + ськ = зьк);
Карабах - карабаський (х, с, ш + ськ = ськ);
Лейпциг - лейпцизький (г, з, ж + ськ = зьк);
Воронеж - воронезький (г, з, ж + ськ = зьк);
Запоріжжя - запорізький (г, з, ж + ськ = зьк);
Острог - острозький (г, з, ж + ськ = зьк);
Люксембург - люксембурзький (г, з, ж + ськ = зьк);
Норвегія - норвежський (г, з, ж + ськ = зьк);
Санкт-Петербург - санкт-петербурзький (г, з, ж + ськ = зьк);
Галич - галицький (к, ц, ч + ськ = цьк);
Калуга - калузький (г, з, ж + ськ = зьк);
Сиваш - сиваський (х, с, ш + ськ = ськ);
Балхаш - балхаський (х, с, ш + ськ = ськ);
Дамаск - дамаський (вийняток!);
Інгуш - інгуський (х, с, ш + ськ = ськ);
Волга - волзький (г, з, ж + ськ = зьк);
Казбек - казбецький (к, ц, ч + ськ = цьк);
Гонконг - гонконзький (г, з, ж + ськ = зьк);
Забайкалля - забайкальський;
Карпати - карпатський;
Словаччина - словацький (к, ц, ч + ськ = цьк).
Митець слова Борис Грінченко відомий кожному українцю як автор одного з найкращих словників української мови, письменник, перу якого належить низка блискучих перлин вітчизняної поезії і прози. В коротких, яскравих оповіданнях Грінченко змальовує долю українця через його важкі будні, що проходять у роботі "за шматок хліба", через голод і безправ'я, без будь-яких прикрас. Це картини убогості, відчаю і голоду, на тлі яких проступає народна душа, що з тихою надією дивиться в майбутнє. До саме таких відноситься і оповідання «Каторжна» .
Цікаво, що в тому самому словнику, що його уклав Б.Грінченко, слово «каторжний» трактується як той, який завдає шкоди, неприємності; поганий, лихий. Воно уживається як лайливе слово.
«Каторжна» - це оповідання-парадокс. Автор нам показує світ дівчини на ім*я Докія правдиво, але обмежується при цьому лише чорними та білими фарбами, тому що йдеться про відсутність любові, але надлишок жорстокості у цьому світі. У цьому оповіданні автор зумів вмістити все це, змалювавши нам нещасну, але гарну дівчину. Головну героїню всі, починаючи від рідного батька і закінчуючи ровесниками, вважали диким вовком, злою та поганою, тобто «каторжною», лише тому, що вона боялася, що вони її скривдять.
Коли Докія стала дорослою дівчиною, нічого не змінилося: так само ні з ким поговорити, ні до кого пригорнутися. Зрозуміло, що своїй першій любові, шахтарю Семену, вона віддалася всією душею. Але недовго тривало щастя: хлопець зрадив її. Зрадив, занапастив та знеславив. Ось у цьому й полягає трагедія самої Докії та занепад людськості у шахтаря Семена. «Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила! .. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!». Так Докія зневірилася у всьому людстві. І вона помстилася так, як цього вимагало її нещастя. Помстилася, зрештою, самій собі.
Автор стверджує, що доля дається не всім, особливо вона обходить тих, хто так її сильно бажає, хто бажає залишатися самим собою. Сенс цього твору глибший, ширший, складніший, ніж може здатися. Бо ж ми не знаємо, чому «каторжна» поводила себе так? Хіба хтось може зрозуміти її трагедію до кінця, не побувавши на її місці? Але є те, що ми стовідсотково можемо зробити ти.
«Каторжна» - це виклик до всього кращого, що живе в людині. До співчуття та любові, до людськості. Цей твір показує нам ясно, як важливо бути гуманним, добрим до інших, бо так можна врятувати чиєсь життя, не дозволити зневіритися у добрі та справедливості, врятувати чиюсь душу.