Прийшла королева Зима в лісове царство, та й питає: "хто цим лісом править?". Звірі їй відповідають:"тут править горда, але в одначас добра королева Осінь".Послухавши відповідь лісових мешканців зимня владарка вирішила піти до володарки лісу на переговори. Через деякий час переговори закінчилися, і вони дійшли до спільного рішення-що кожна королева буде правити в певну пору року. Так і закінчилася Осінь, а почалася Зима, але лісові тваринки ще довго не могли забути події, які змінили їхній клімат.
- Хто має можливість позичити мені синонімічного словника української?- Тобі прямо в даний момент треба? У мене є, і він удома. Чи можемо зайти в наслідку школи.- Дуже вдячний! Мені треба підготуватися до уроку. Бажав взяти в бібліотеці, і там все словники позабирали. Напевно, мої однокласники крім того все готуються.- Словники - річ корисна, тому краще Мама їх у себе вдома.- І нащо! Ось пройдемо тему, а пізніше що з ним робити? Лише місце на поличці безсумнівно буде займати.- О, в мене ідея! Ти можеш скористатися інтернет-словником з інтернету! Там все таке ж, як в книзі, та ще й краще, бо завжди під рукою.- Дякую за пораду. У мене складається враження, що ти нерідко користуєшся словниками, якщо так добре обізнаний на дану тему.
Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.
