Прочитайте и напишите вывод к тексту. є старовинна українська легенда. у матері був єдиний син — дорогий, ненаглядний. душі в ньому маги не чула. по краплинці збирала росу для вмивання, иайтонліим шовком вишивала сорочки. виріс син — ставний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси, привів молоду дружину в рідну хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа їх боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. а потім у сарай переселилась. але й це не заспокоїло жорсгоку. каже вона чоловікові: «коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні». не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини, каже він матері: «наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю—піде від мене». заплакала мати й відповідає: «ну що ж, сину, роби так, як велить серце». пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогн ло: «синочку мій рідний, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника приклади серце материнське… потім у вогоеіь покладеш…» заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. і такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей. осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася додому й мати. пішли вони вдвох степами широкими, та й стали деома могилами високими. то ж не даремно кажуть у народі: материнська любов — найсвятіша!
