"Щастя", на мій погляд, дуже складне і багатогранне поняття, до того ж, щастя для кожної людини своє. Тому дуже складно визначити, що таке щастя взагалі - можна тільки сформулювати, що таке щастя саме для тебе. Тому я вважаю, що поділити складові щастя на "необхідні" і "бажані" можна тільки для свого, власного, щастя, а не для щастя взагалі.
Я вважаю, що щаслива людина - це людина, яка почуває себе щасливою. Щасливі люди дуже різні і можуть не поділяти погляди один одного на щастя.
Наприклад, для мене, щоб відчувати себе щасливою, неодмінно потрібно мати добрі стосунки з сім'єю та друзями. А хтось інший може почувати себе щасливим і на самоті, і для щастя йому потрібен мальовничий безлюдний острів. Я вважаю взаємне кохання важливою складовою людського щастя, але хтось може не поділяти цієї думки. І так майже во всьому. Звісно, мало хто буде заперечувати, що здоровим бути краще, ніж хворим, а багатим - зручніше, ніж бідним, але ж багатьма факторами, від яких залежить, чи буде почувати себе щасливою або ні, все не так однозначно.
Тобто щастя - занадто складне поняття, щоб його можна було проаналізувати та визначити "необхідні" і "бажані" фактори. Мабуть, тому, що на те воно і щастя, щоб бути мінливим і непередбачуваним...
СТЕП Степе мій, урожайнику! Лежиш ти, повитий красою, шепочеш стиглим колосом! Скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? Навесні ти лежав чорнотілий, клубочився сизим маревом випарів... Напоєний вологою, наснажений сонцем, прийняв ти в лоно своє золотий засів. Потім зарум'янився, зазеленів першими сходами, а згодом обіслався ніжними килимами — ярицвітами. Аж згодом гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків, красувався срібним колосом, цвів сережками, клубочився золотим пилом квітування, половів хмарками і закипів золотим литвом повнозерного колосу. І ось ми прийшли на твій поклик. Твої недавні весняні сівачі стали женцями. Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! Весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих лісів, напувати твої яри і вибалки срібноводцям ставків і озер. Любо тебе заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожевими китичками конюшини... Весело обробляти тебе, бо горнешся ти, красеню, до сівачів, господарів своїх. Для них ти розквітаєш своєю красою, для них плодоносиш
