Дне з найтепліших для душі родинних свят в Україні - це Різдво. Водночас Різдво та Пасха — два найвеличніших християнських свята. Люди радіють народженню суса Христа. Історія цієї святкової дати наступна. Ьільше двох тисяч років тому на Землю прийшов Син Божий. Вій прийшов, як приходять у світ прості люди: немовлям. Маленьким хлопчиком він лежав у яслах біля тварин. Навіть віслюки та воли вітали його прихід. Земні батьки Ісуса Марія та Йосип дуже раділи, але знали, що їхній син має потім страждати та померти за гріхі людські. Щоб ушанувати Христа, який своєю смертю врятував людство, християни кожного року святкують його народження. У Святвечір люди збираються біля ялинки та куштують святкову кутю. Католики роблять це ввечері двадцять п'ятого грудня, а православні, греко-католики та деякі протестанти — ввечері шостого січня. Зазвичай Різдво в Україні - це родинне свято. Цього дня навідують близьких родичів, вшановують померлих предків, згадують хресних батьків. А молодь та діти йдуть колядувати та розігрувати вертеп, тобто традиційну різдвяну виставу. У вертепі грають колоритні персонажі, вбрані у яскравий мотлох. Це рогата коза, дотепний циган, веселий дід, лікар в окулярах та інші. Молодь вітає усіх навколо з народженням та прославляє його.
"За що ?!"- були останні слова Докії і вона має рацію,адже вона не заслуговує на таке відношення до себе, суспільство досить жорстоко відноситься до тих,хто хоч чим-небудь відрізняється від інших.У данному разі Докія була майже такою як і усі, тільки більш закритою та засмученою постійними побоями та жорстоким відношенням до себе.Яскравий приклад людини, вихованої суспільством - Докія, така як і Чіпка, з "Хіба ревуть воли ,як ясла повні?".Важко навіть поставити себе хоч на хвилину на місце Докії.Здавалося,почалось нове життя,все налагоджується,вона знайшла сенс свого життя і більше не помічає насмішок та побоїв.На жаль, і тут не судилося їй стати щасливою,зрада коханого вбила її ,вбила морально.Звісно,вона була закритою ,жорстокою,але потім вона вона відкрила своє серце для єдиного і неповторного але й тут потерпіла невдачу.Спочатку втрата матері потім зрублена калина а згодом і зрада коханого - усе це виховало в ній жорстокість і несприйнятність світу як самовираження.Тому,на мою думку, не нам судити її поведінку.Адже суспільство виховало таке дитя-дитя жорстокості й ненависті.
