Я думаю, що кожна людина за своє життя прочитала хоч кілька книг. А навіщо,
з якою метою ми їх читаємо? Для того, щоб просто зайняти вільний час,
розважитися, помріяти? Чи для того, щоб дізнатися щось нове, навчитися чогось,
розвинути свої здібності? Звичайно, і для того, і для іншого. Тож, якщо книга
здатна чогось навчити, можливо, вона може і чиєсь життя змінити?
Я вважаю, що може. Наприклад, математики, фізики, хіміки та й інші учені
відкривають нові закони, спираючись на попередні. Не знаючи минулого, ми не
здатні творити майбутнє. А досвід попередніх поколінь і міститься у книгах -
неоціненних скарбах кожного народу. Звичайно, ми можемо передати свої знання
при усному мовленні. Але, чи будемо ми певні, що ця інформація передаватиметься
і наступним поколінням? Ні, вона може змінитися, втративши сенс, початковий
зміст, або й просто забутися. А коли наші думки відображені на папері, то
набагато більше шансів донести це нащадкам, а тим більше, якщо це - книга,
видана в багатьох екземплярах.
Гадаю, в сиву давнину книги почали створювати саме для того, щоб змінити
життя людей, що прочитають їх, на краще. Напевно, багато хто чув про книгу
Аллена Карра "Легкий б покинути палити". Думаю, численна
кількість курців прочитала її. Довелося з нею ознайомитися і моєму дядечкові. І
не дарма: після багатьох років куріння і кількох невдалих спроб кинути, йому
все-таки вдалося позбутися цієї згубної звички. Але я переконана, що далеко не
кожен після читання зміг розпрощатися з улюбленою сигаретою. Чому? Тому що
книгу брав не з великим бажанням припинити псувати своє здоров'я, а просто так,
для цікавості: "А раптом вийде?"
Отже, книга здатна змінити життя. Головне: хотіти цього!
Объяснение:
ответ:
объяснение: майбутнє … ніхто з нас не в змозі передбачити його. але як же хочеться хоча б на мить, на одну хвильку, зазирнути в нього, побачити це невідоме і таке непередбачуване -жадане, далеке, цікаве.у кожного з нас свій шлях, дорога, якою ми маємо пройти самі, долаючи перепони, переборюючи труднощі, немало зусиль. але дуже важливо йти по ній з добрим серцем, чистою душею, світлими мріями. я дуже часто, як і багато моїх ровесників, замислююсь над тим, яким же воно буде – моє майбутнє? і чим довше я про це думаю,тим більше розумію, що мій майбутній життєвий шлях тісно пов'язаний з долею моєї батьківщини, країни в якій я народилася, яка дала мені можливість отримувати знання, життєвий досвід, країни, де я буду жити і працювати далі. мабуть, не все досконало в нашому житті, є дуже багато проблем, які потрібно вирішувати, труднощів, які потрібно долати, але хочеться вірити, що щире бажання людей, які прагнуть кращого для нашої країни, вміння цих людей, досвід і працелюбність, нашій молодій країні розвиватися і бути такою, в якій хотілося б жити і працювати нам, теперішнім і майбутнім її мешканцям. я не знаю свого майбутнього, тільки мрію про нього, але впевнена, як би не будувала своє майбутнє, якою життєвою дорогою не йшла, завжди буду старатися бути корисною, щиро людям і робити так, щоб люди, які будуть іти поруч зі мною, були щасливі й усміхнені.я дуже хочу бути щасливою у своїй країні, а якщо цього прагну не я одна, а сотні, тисячі, мільйони дітей, то впевнена: майбутнє у нас є, і воно буде прекрасне!
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових, в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!