Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.
Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного), перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні є поширеною обставиною.
Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.
-Привіт, Білко. Та ось їжу несу додому. А що ти робиш?- сказав Їжак
-Додому йду! О. дивися. Шиншила з Тушканчиком йдуть. - сказала Білка.
-Привіт усім. - сказала Шиншила.
-Привіт. - сказав Тушканчик.
-Як ся маєте? - запитав Їжак.
-Все добре! - сказав Тушканчик - Ну добре, бувай! - відповів він і побіг.
-Ми теж мабуть з білкою підемо. Бувай! - сказав Їжак і пішов разом з білкою.