1. Тверда горюча речовина рослинного походження, яка видобувається з надр землі. Викопне вугілля утворюється в результаті розкладу рослинності минулих геологічних епох (Хімія, 9, 1956, 123); В забої здобувають Вугілля-антрацит. Воно таке блискуче, Мов камінь-самоцвіт! (Григорій Бойко, З Дон. краю, 1952, 55). ▲ Біле вугілля — енергія падаючої води. Велику силу має в собі вода, що її здавна називають білим, вугіллям (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 18); Буре вугілля — низький сорт кам'яного вугілля, за якостями схожий на торф. Електроенергія дає змогу вигідно використати місцеві види палива (торф, буре вугілля, горючі сланці, дрова тощо) (Фізика, II, 1957, 170); Кам'яне вугілля — чорне з блискучою, напівматовою або матовою поверхнею вугілля, яке містить багато вуглецю, мало вологи, не має гумінових кислот тощо; Коксівне вугілля — кам'яне вугілля, придатне для коксування. Трудівники шахти ім. інженера Є. Т. Абакумова додатково дали близько 5 тисяч тонн коксівного вугілля (Наука і життя, 3, 1956, 1).
2. Залишки неповного згоряння речовин органічного походження (дерева, кісток і т. ін.). Олеся попросила гостя за стіл. В поросяти вуха, ніжки й навіть шкура — все погоріло на вугілля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 99); Купи вугілля, обгорілі стовпи, обсмалені бантини .. — це було все, що зосталося від кількох десятків будиночків (Юрій Смолич, II, 1958, 40); // Певна кількість вугликів, жарин. Мій дебют виявився невдалим, бо я наклав вугілля в порожній, неналитий водою самовар (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 200). ▲ Активоване вугілля — переважно деревне вугілля, спеціально оброблене для збільшення його вбирних якостей. Особливо добре вбирає гази активоване вугілля (Загальна хімія, 1955, 386); Деревне вугілля — горюча речовина, утворена під час нагрівання дерева без доступу повітря. Деревне вугілля утворюється в результаті сухої перегонки дерева, тобто в результаті нагрівання його без доступу повітря (Хімія, 9, 1956, 106); Кісткове вугілля — речовина, яка є залишком згоряння кісток тварин. Кісткове вугілля.. придатне на корм після висушування й перемелювання (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 69).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 779.
Мій рідний край Україна! Люблю її понад усе, тому що нема у світі дитя, що не любить матір. Люблю за могутнього діда Дніпро, За кручі по-над ним, за яскраві зірки у небі та палаючі серця її прекрасних українців. Матінко-Україно! Чи є на Землі людина що не може любити свою країну, що може покинути життя у ній, та не переживати за людей у ній? Обіцяю, мамо, коли підросту, буду нести людям віру та правду українську! Знаю, що боляче тобі, бо війна іде. Коли до людей (До тупих людей!) дійде звістка у голову, Що ми всі рівні. Та нема у світі кращої країни ніж рідна. І своїх дітей треба привчати любити Україну!
