-Доброго дня,Світлано Петрівно! -Та чи він добрий,Катрусю?! Он взяли і нашу прекрасну вулицю "Вишневу" переіменували на якусь "Сагайдачну"! От що твориться?! -Вибачте,але мені здається що назва "Сагайдачна" дуже гарна. Адже Петро Конашевич-Сагайдачний був дуже гарним і відважним козаком,саме в його честь назвали цю вулицю,ми повинні цим гордитися! -Ой,Катрусю,нічого ти не розумієш! "Вишнева"- от послухай,як гарно звучить! А зараз що?! Чи не все одно мені хто такий цей Петро! -Дозвольте висловити свою думку,Світлано Петрівно. З усією до вас повагою, я з вами можу не погодитися. Мені здається,що таких великих людей треба пам*ятати! Так,колишня назва красивіша, але теперішня говорить про силу і мужність наших жителів! - Що ж,можливо ти маєш рацію... Дякую,Катрусю,до побачення! - Вибачте якщо щось не так,до побачення!
Осінь закінчуєтся... Вона непомітно зникає за горизонтом, і повернется лише через рік. Скоро наступить холодна, та водночас гарна пора року, що буде радувати дітвору морем веселощів зі снігом. Та вона ще не настала, і ми можемо радіти останнім осіннім дням, які точно маємо провести незабутньо. Я б рада була, поїхати, нариклад, в Софіївський парк. Кажуть, що він настільки унікальний і гарний осінню, що не передати словами. Великі дерева, покриті жовтим і багряним листям... Хоча, що я кажу? З дерев воно вже давно пооблітало, і вони стоять голі, та темні. Сонце з-за сірих хмар виходить дуже рідко, що наводить на мене смуток. Осінь уже пропливає на синій хмаринці, та переказує нам чекати її знову.
