Н.в. сто дев'яносто сім
Р.в. сто дев'яносто сьомого
Д.в. сто дев'яносто сьомому
Зн.в. сто дев'яносто сім або сто дев'яносто сьомого
Ор.в. сто дев'яносто сьомим
М.в. на сто дев'яносто сьомому
Н.в. чотириста шістдесят вісім
Р.в. чотириста шістдесят восьмого
Д.в. чотириста шістдесят восьмому
Зн.в. (Н.в. та Р.в.)
Ор.в. чотириста шістдесят восьмим
М.в. на чотиристах шістдесятих восьмих
Н.в. чотири тисячі вісімдесят два
Р.в. чотирьох тисяч вісімдесят двох
Д.в. чотиристам тисячам вісімдесят двум
Зн.в. Н.в. та Р.в.
Ор.в. чотиристам тисячам вісімдесятьом двум
М.в. на чотириста тисячах вісімдесятьох двух
Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Пізніше — за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування...
Різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) — та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти. Багато горя несли війни. І хоч Україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. Згадайте розділ поеми І. Драча "Ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть Врубелів "Демон" жахнувся. В хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.
Найбільшим лихом ХХ століття була для України, як і для багатьох інших країн світу Друга світова війна. Активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках.
