Жартівлива розповідь про комп’ютер
На одному, заваленому всякими дрібницями, столі жив собі старенький Комп’ютер, якого я просто називав Комп. Він був дуже стомлений і виснажений працею, майже весь зелений від неї. Ось одного разу він перестав мене слухатись, щось бубнів собі, бубнів, а на мої запитання нічого не відповідав.
Спочатку я подумав, що все це через сміття навколо Компа, тому я прибрався і зробив йому навіть чашечку кави. Але він все одно не хотів зі мною розмовляти. Потім я подумав, що щось трапилося з його доброю помічницею Клавою, але вона не знала, чому Комп перестав слухатися. Тоді я підійшов до його приятеля Принтака, але і він зовсім не володів інформацією.
Я засмутився, що ж тоді робити. Може треба добавити вітамінів в його денний раціон, може гігів не вистачає? А може він з глузду з’їхав та в нього його вінда полетіла? Що я тільки не перепробував – нічогісінько не допомагало.
О, ідея! Я повинен у нього попросити вибачення. Я так і зробив, перепросив його, перевантажив – і все знову запрацьовало! Відтоді я зрозумів, що й Компу потрібна невелика відпустка та відпочинок.
Зима холодна, та красива. Усе снігами замело. Хотіла тітенько зима дітей порадувати дужче. Намела вона снігу цілу купу. Намалювала узори на вікнах.
Та прийшла весна. Сніг растаяв, а яскраві малюнки зими все не помачиті на вікнах.
Літо та Осінь пролетілі. И все завсім скоро Зима.