Побачити світ - мрія кожної людини. Скільки всього нового і прекрасного таїть у собі наша планета. Скільки в світі країн - стільки і незвіданих далей, доріг та відкриттів. Когось вабить неторкана людиною природа, а хтось хоче побувати в галасливому мегаполісі з хмарочосами й мільйонами людей, комусь хочеться відкрити таємниці багатовікових замків та палаців, а хтось мріє про тепле сонце на морському узбережжі.
Кожна культура унікальна і містить у собі звичаї та традиції, відкривши які ми зможемо ближче пізнати інших людей. І все це манить і зачаровує, притягує нас. Розвинена система транспорту дозволяє долати величезні відстані за лічені години. Весь світ відкритий людині, і подорожі перестали бути важкою справою для всіх нас. Але для цього необов'язково далеко їхати, можна зробити пішу прогулянку навіть по рідному місту і дізнатися багато цікавого і непомітного на перший погляд. Наступним кроком може стати поїздка в інші міста нашої країни, з багатою історією та архітектурою. І так, поступово, ми побачимо і дізнаємося багато нового, відчуємо різноманітність і красу життя.
Я тільки починаю свій шлях мандрівника, і переді мною ще багато незвіданого. Тому, для мене важко вибрати одну подорож,єдине місце, яке я б хотів (ла) відвідати. З кожної своєї поїздки я привожу не тільки враження, але й сувеніри та фотографії, які пізніше нагадують мені про весело і цікаво проведений час. Сподіваюся, у моєму житті їх буде все більше і більше, як і подорожей, які на мене ще чекають.
По поверьям народов Востока, «рубин придает его обладателю силу льва, бесстрашие орла и мудрость змеи. Он чарам любви и страсти. Рубин не следует показывать детям и буйволам: ребенок может испугаться его яркого цвета, а буйвол — разъяриться». О рубине сложено немало преданий и легенд.
В бирманской легенде о происхождении рубина рассказывается об орле Лале, жившем за рекой Иравади, высоко в горах, в одной из кремниевых пещер. Лал был из очень красив и силен, и не только птицы, но серны, джейраны и даже саблерогие антилопы избегали встреч с ним. А ночной разбойник — страшный когтистый филин — с утра до ночи отсиживался в дупле старого текового дерева, пока орел летал над горами. Шли годы, менялись русла рек, рушились в пропасти подточенные горными ручьями скалы, и на груди у орла появились предвестники старости — белые перья. Теперь он пролетал над горами, лесом и кунжутными полями уже не двадцать кругов, а всего лишь десять. С каждым годом Лал сокращал радиус своих полетов. А однажды, желая взлететь высоко в лазурное небо, расправил свои широкие крылья, но не смог оторваться от земли. И понял тогда Лал, что близится к концу его орлиный век. Теперь он уже не мог догнать серну или косулю и довольствовался тем, что залетал в лес и опустошал птичьи гнезда.
