Обоє рябоє -два чоботи пара ; на городі бузина , а в Києві дядько _ ні сіло ,не впало ; зуб на зуб не попадає - хоч вовків ганяй ; покласти на лопатки - узяти гору; ловити гав - горобцям дулі давати ; вивести на чисту воду - зірвати маску; камінь спотикання - підводне каміння ; не святі горшки ліплять; куди Макар телят не ганяв - куди ворон і кісток не заносить; пройшов крізь вогонь і воду - Пройшов решето і сито; Як Пилип з конопель - і гич не до речі ; рука руку миє- руки вмити; ні Богові свічка, ні чортові кочерга ; ні кує ні меле - і усом не моргнути .
Объяснение:
-Добрий день!
-Добрий день!
-Чим я можу вам до
-Я хочу придбати у вас книгу, щось із фантастики.
-А детальніше?
-Ну, щось про перевертнів, вампірів і тому подібне.
-Гаразд. Я вас зрозумів. Можу вам порекомендувати книгу про графа Дракулу «Таємниці старого міста».
-А щось інше є?
-Так. Як ви ставитесь до творів Миколи Васильовича Гоголя?
-О, я дуже полюбляю його твори.
-Я можу вам порекомендувати збірку його творів під назвою «Вечори на хуторі близь Диканьки»
-О, дякую. Думаю це те що я хотіла.
-Так, звісно. Дуже вдалий вибір. З вас 23 гривні.
-Ось візьміть. Здачі не потрібно.
-Дякую. Заходьте ще!
-Гаразд. До побачення!
-До побачення!
Объяснение:
Это диалог в библиотеке. Понятное дело что ты говоришь с касиром и это не знакомый тебе человек.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку