- Привіт, тато! - Привіт, синку! Що трапилось? - Я хотів спитатись - скільки ще буде тривати ремонт у моїй кімнаті? - Тобі набридло жити з братом, авжеж? - Ну, трішки... Хіба що зовсім трішки. - Гаразд. Ремонт закінчиться десь через місяць. - Так довго чекати... Я не зможу! - Зате, в тебе будуть нові, строгі шпалери і тотальна перестановка у твоїй кімнаті. - Що ж, заради цього можна й почекати місяць. - Згоден. - Авжеж.
Песимістичний варіант розвитку світу. світ зміниться. не світитиме уже яскраво сонце і якщо раптом комусь здасться, що крізь сірі хмари пробиваються сонячні промінні, то це ілюзія, адже це не що інше, як світло від прожекторів. більше не побачимо ми голубого неба, але й споглядати на сіре небо, яким воно буде, стане розкішшю, яку можуть дозволити собі лиш люди, що живуть на самих вершинах багатоповерхівках, для інших - недоступно. із низу видно лиш дуже високі будинки. вони всі сірі і одинакові. архітектори б хотіли будувати їх красивими та оригінальними, але задля економії простору вони були змушенні побудувати їх як одноманітні кам'яні коробки. знаходитися в місті нестерпно, навкруг сморід й до жаху спекотне повітря. поодинокі люди, яких рідко побачиш посеред вулиці, ходитмуть в медичних масках. це ілюзія, вона їх більше не здатна захищати від токсичного повітря, але так спокійніше. ти повернешся додому, після років розлуки. побачиш свій дім і не впізнаєш уже його. про те, що це він, можна буде здогадатися лиш через вказівку джі пі ес. після того, як зайдеш у будинок, то направишся на мінус шостий поверх, ти знатимеш де це, адже жив у точнісінько такому самому будинку, власне кажучи, в цьому світі всі будинки точнісінько такі ж. стук у двері, ти удома. даремно, що світ розвалюватиметься й кричатиме в агонії, ти вдома і це головне.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Набільше мені подобається моє ліжко. Воно розташоване біля стіни, навпроти великого вікна. Мені моє ліжко дуже подобається, адже у ньому я себе відчуваю затишно та комфортно. Моє ліжко прямокутної форми. Більшу частину дня я проводжу саме на свому ліжку. Кожного ранку я йду в школу, та не хочу розлучатися із своїм рідним ліжечком. Прийшовши додому я із радістю біжу до себе в кімнату та лягаю на своє рідне ліжко. Ліжко дуже важливе для мене. Люди, бережіть свої ліжка!
- Привіт, синку! Що трапилось?
- Я хотів спитатись - скільки ще буде тривати ремонт у моїй кімнаті?
- Тобі набридло жити з братом, авжеж?
- Ну, трішки... Хіба що зовсім трішки.
- Гаразд. Ремонт закінчиться десь через місяць.
- Так довго чекати... Я не зможу!
- Зате, в тебе будуть нові, строгі шпалери і тотальна перестановка у твоїй кімнаті.
- Що ж, заради цього можна й почекати місяць.
- Згоден.
- Авжеж.