Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
Р.в. - дев'яноста чотирьох, шестисот сорока трьох
Д.в. - дев'яноста чотирьом, шестистам сорока трьом
З.в. - дев'яносто чотири, шістсот сорок три
О.в. - дев'яноста чотирма, шістьмастами (шістьомастами) сорока трьома
М.в. - (на) дев'яноста чотирьох, (на) шестистах сорока трьох
Н.в. - тисяча дев'ятсот сорок п'ять
Р.в. - тисячі дев'ятисот сорока п'яти (п'ятьох)
Д.в. - тисячі дев'ятистам сорока п'яти (п'ятьом)
З.в. - тисячу дев'ятсот сорок п'ять
О.в. - тисячею дев'ятьмастами сорока п'ятьма (п'ятьома)
М.в. - (на) тисячі дев'ятистах сорока п'яти (п'ятьох)