Кожна людина має захоплення. Один любить співати, інший ‒ збирати маленькі іграшки. Людина, яка має захоплення, ‒ цікава людина, з якою ніколи не буває нудно. Захоплення дає можливість людині у повній мірі проявити себе. Людина із захопленням ‒ людина, яка не схожа більше ні на кого, адже звичайні речі вона передає по-своєму, вкладаючи туди частинку своєї душі. Захоплюватись можна будь-чим. Що можна сказати про моє захоплення? Це, швидше за все, те, чим я займаюся з величезним задоволенням у вільний від занять і домашніх справ час. Воно у всіх різне, наприклад я люблю вишивати. Цим я можу займатися годинами, якби могла, мабуть, цілими днями тільки і вишивала б.Як відомо вишивка хрестиком ‒ один з найпопулярніших видів рукоділля, мистецтво бере своє коріння з епохи первісної культури. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили, волосся, волокна конопель чи вовни. Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв. Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. У вишивці відбивалися національний колорит і власне бачення краси кожного народу.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Не кривити душею - бути щирим, не лицемірити Іскри з очей сиплються - хтось стає дуже сердитим, гнівним Джмелі гудуть у голові - хто-небудь перебуває в стані сп’яніння, запаморочення і т. ін. Носити камінь за пазухою - приховувати ворожнечу, ненависть до кого-небудь; готувати помсту. Земля горить під ногами - потрапити у надзвичайно скрутне становище; про нестерпні для когось умови. Ніколи я у ріднім слові не кривив душею у житті. Собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються, щось то їх дратує . І пам'ятайте одне: хто держить камінь за пазухою, тому погано жити. Ідіть собі, тітко Ярино, додому та лягайте спати, бо у вашій голові джмелі гудуть, а проспитесь, очуняєте, тоді й порозумнішаєте . Поляки чули, що земля горить у них під ногами, і робили шалені скоки, що прискорювали катастрофу.
Людина із захопленням ‒ людина, яка не схожа більше ні на кого, адже звичайні речі вона передає по-своєму, вкладаючи туди частинку своєї душі.
Захоплюватись можна будь-чим.
Що можна сказати про моє захоплення? Це, швидше за все, те, чим я займаюся з величезним задоволенням у вільний від занять і домашніх справ час. Воно у всіх різне, наприклад я люблю вишивати. Цим я можу займатися годинами, якби могла, мабуть, цілими днями тільки і вишивала б.Як відомо вишивка хрестиком ‒ один з найпопулярніших видів рукоділля, мистецтво бере своє коріння з епохи первісної культури. Спочатку матеріалами для вишивки були шкіра тварин, жили, волосся, волокна конопель чи вовни.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв. Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. У вишивці відбивалися національний колорит і власне бачення краси кожного народу.