На бясконцым беразе вялікага шэраблакітнага мора сядзіць хударлявы маленькі хлопчык. 3 мокрага пяску, які наліпае на далоні, ён будуе вежу. У бясконцым краявідзе будаўнік здаецца маленькім, як кропка ці кропля. Ён захоплены справай, паглыблены ў яе і не глядзіць на мора. А там нараджаецца хваля, якая бяжыць з глухім шэптам да берага. Шоргат ракавінак, пяску — і хваля адразу разбівае, руйнуе тое, што хлопчык не паспеў да будаваць. Перад разгубленым малым застаюцца рэшткі сабора і хваля, якая з шумам спаўзае і сцягвае ў мора плён працы.Христина лише недавно відійшла від тих років, коли в найсолодших мріях їй все хотілося кудись летіти. Ото, бувало, тільки сплющить очі, а руки її враз легшають, стають крильми, і вона в радісному переляці підіймається над хатами, летить понад левадами, проноситься над ріками, лісами. Все-все вона бачить, що робиться внизу: он діти, прикладаючи руки до очей, проводжають її захопленими поглядами, мати жене з череди корівку і свариться на доньку притикою; он рибалки витягають ятір із срібною рибою, а за рікою колосся достигає-хилиться на лану, а над ним підіймається сонце, і воно теж, здається, зіткане з колосся.
Ось на всі питання відповідь сам розберешся цифри писати складно.
Життя - це мандрівка. Ідеш у своїм житті крок за кроком. І якщо кожен твій крок є добрим, кожен - цікавим, то таким буде і все твоє життя. Не дозволяй собі ухилятися від життя. Не споглядай його з-за плечей інших людей. Завше дивись йому прямо ввічі... Не марнуй почуттів, інтуїції , прагнень, розчулень, думок, зустрічей - не марнуй нічого. Котрогось дня ти усвідомиш яким великим і непроминальним було все, геть усе у твоєму житті. Кожного дня відкривай щось у собі та інших. Кожного дня виявляй красу, якою по вінця сповнений наш світ. Не дозволяй переконати себе, що якраз все навпаки. Приглядайся до квітів гай за птахами. Прислухайся до вітру. Куштуй страви і належно їх оцінюй. Усім ділися з ближнім. Найбільша пошана, яку можна виявити людині, це запропонувати їй: "Подивись-но, як сонце заходить!"
