Фантастика та пригодницькі романи — улюблені твори будь-якого підлітка. Мабуть, кожен хлопець з нашого класу мріє про такі подорожі, як у Робінзона Крузо з роману Даніеля Дефо або у Діка Сенда з «П'ятнадцятирічного капітана» Жуля Верна... Хочеться пройти і по заплутаних шляхах пригод Шерлока Холмса з оповідань Артура Конан Дойля, але розумієш недосяжність своїх бажань... Та коли береш до рук книгу Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», розумієш, що і ти частенько разом зі своїми друзями опиняєшся у подібних ситуаціях веселих пригод. Незвичайні події, які відбуваються з головними героями — Явою і Павлушею, захоплюють, переносять читача до Васюківки аж у «метро» — до станції «Клуня» — станції «Крива груша», де борсається нещасна свиня Манюня. Без сліз і сміху читати «Тореадори з Васюківки» неможливо! Здається, що я знайомий з цими хлопцями вже кілька років! Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні». Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня». Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки - викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім'ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки... За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління». Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: « в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя. Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.
Я розповім вам історію зі шкільного життя.Одного разу ми писали контрольну з фізики.Завдання з цього предмета я ніколи не могла довести до ладу. Ми завжди вирішували ці питання разом з моїм сусідом з задньої парти.В нас співпадав варіант з контрольної.Без нього я би була як без рук. Але цього разу на контрольній я виявила,що він тихою сапою перебрався на вільне місце поблизу відмінника.Мені тоді здавалося що роботу я виконала без ладу і складу. Я була впевнена що схоплю двійку,але дуже здивувалася,коли отримала дев'ять балів. Виходить я сама можу впоратися з фізикою! Мені аж світ роз'яснився, коли я потім дізналась про це.
Та коли береш до рук книгу Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», розумієш, що і ти частенько разом зі своїми друзями опиняєшся у подібних ситуаціях веселих пригод. Незвичайні події, які відбуваються з головними героями — Явою і Павлушею, захоплюють, переносять читача до Васюківки аж у «метро» — до станції «Клуня» — станції «Крива груша», де борсається нещасна свиня Манюня. Без сліз і сміху читати «Тореадори з Васюківки» неможливо!
Здається, що я знайомий з цими хлопцями вже кілька років!
Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки - викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім'ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».
Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: « в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.
Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга
Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.