М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Іть, будь ласка! потрібно написати твір-оповідання "бездумно вчинок" за поданим сюжетом. експозиція: передсеснянімі канікулами учні 8-б класу готуваліся до шкільного театрального фестивалю. зав'язка: василь бондаренко запевняв однокласниках, что нихто не зможу краще за него зіграті роль герасима калитки у сцени з комедій "сто тисяч" розвиток дії: "я вівче слова напам'ять перед виступ на сцени, які не хвілюйтеся, - говорів учень.- нащо марнувалі сили зараз! ви маете сумніві относительно моей відповідальности? " кульмінація: у зали трівала тіша.вчетверте василь розпочінав говорити свою репліку, но закінчіті не мить. розв'язка: відтоді однокласники так і назівають васіля- "відповідальности людина".

👇
Ответ:
У класі було тихо, попри те, що учнів біля однієї з парт було стільки, що й ніде курці клюнути.
Раптом двері відчинилися - у них з'явилася дівчина того ж віку із невеличким стосом паперу.
- Ось, - вона обережно поклала його перед іншими вашого Карпенка-Карого - фиркнула вона, - не розумію, можна й було якусь іншу комедію...
- То давай, - під'юдив один із хлопців, уважно читаючи сценарій.
- "Мартина Борулю", наприклад.
- То це ж також він, - засміявся другий.
- Знаю, -  з єхидним обличчям відповіла дівчина.
- Олен, то пропонуй, - хлопець відірвався від читання і глянув на неї.
- Ой, та ну вас, - Олена махнула рукою і сіла на своє місце, подалі від юрби.
- Так, розбираємо ролі, - хлопець почав ритися у тому білому хаосі, що вже панував на столі, і за мить дістав листок із списком персонажів.
- Та-а-ак, - протягнув він.
- Влад, не вмикай розумника, - підігнав його хтось.
- Коля, й без тебе розберуся, - відрізав Влад, пильно придивляючись до тексту.
- Кажи швидше.
- Герасим Калитка! - майже не викрикнув на весь клас.
- Я!
Влад скоса подивився на добровольця.
- Вася, з якого дива?
- А чому й ні? - він гордо підняв голову.
- Та нічого, - він глянув на дійових осіб у списку, - здається, ти б краще Клима зіграв...
- А хто то? - Василеві очі заграли цікавістю.
Влад награно закашлявся:
- Робітник.
Вася поник.
- А що там у нього?
- Та не знаю, - Влад гортав сторінки комедії, - Герасима бачу, Параску бачу, Романа... то постоїш.
Клас засміявся.
- Ага, вже, - ображено пхикнув Вася, - Герасимою буду.
- Ще раз запитаю: з якого дива? - усміхнувся Влад, - ось Максим є, здається, більше на хазяїна землі схожий.
- А я що, не хазяїн? - Вася випнув груди, від чого дівчата прикрили губи, що він не бачив їхнього сміху.
- Та ні, - засміявся Коля, - так ти більше на індика схожий.
Влад мовчки дивився на нього. Всі знали про його прагнення скрізь показати себе. Танцювати? Вася! Співати? Вася! Грати на гитарі? Вгадайте хто?
От тільки все виходило не дуже. Що ж, може тут щось краще буде, але навдрядчи. Та й хто захоче майже півсценарію вчити?
- Бери, - Влад подав йому якісь листки, - вирізай свої слова. Так, наступний на аукціоні. Наступна, точніше, Параска.
Далі вже їх Вася не слухав, лиш мовчки і з сопінням вирізав репліки. Він їм покаже, як потрібно грати. Ото буде вищий пілотаж!
***
Далі були канікули. Ніхто не виходив: всі сиділи вдома, вчили слова. Недарма: фестиваль, заради якого ця вся катавасія й почалася, в перший день навчання опісля вихідних. Лиш в останні дні канікул збиралися на репетиції. Не було лиш Васі Бондаренка. То боліє, то не може, то ще щось. Аби хоч слова вивчив...
Нарешті зібралися.
Як тільки Вася зайшов до класу, відразу до нього, наче реп'ях, причепився Влад:
- Ти де був? Чому пропускав репетиції? Слова вивчив?
Вася понишк.
- Ні.
Весь клас загудів.
Хлопець засоромився, але опускати рук не хотів: він не з таких.
-Я вивчу слова, - махнув він рукою, перед виступом мені вистачить часу! Ви сумніваєтеся, що я відповідальний?
Влад не знав, що й казати. Він лиш сів назад на своє місце, обурений.
Вася швидко сів за своє і почав вчити. У будь-якому випадку, робив вигляд.
***
Фестиваль у розпалі. Людей наче у вулику.
- Ну що? - Влад знову причепився до Васі.
- Вивчив, - тріумфально викрикнув хлопець.
Почалося.
Вася вийшов на сцену. Ось його репліка. Він вже відкрив рот. І відразу замовк.
Запал тиша, яка тривала наче вічно, покриваючи акторів ганьбою.
- Е е... - на все, що він спромігся.
Всі зійшли зі сцени похнбплені, дивлячись на Васю із люттю. Він і сам не виглядав щасливим.
- Ну що, - Влад поплескав його по плечу, - відповідальний ти наш.

P.S.: Текст недосконалий і великий. Думаю, що зумів підкинути Вам ідею для написання вже свого. ;)
4,7(95 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
kabaramba
kabaramba
09.07.2022
Я розумію, що моїм батькам дуже важо все встигати. Тож, я вирішила допомагати мамі по домашнім справам. Я ходжу до магазину, мию посуд, виводу на прогулянку собаку та інше. Це малі справи, але дуже важливі. Я помітила, наскільки легше стало мамі, тепер в неї більше часу на відпочинок. 
Влітку я поїду до бабусі. Вона дуже добра, тому ніколи не просить мене про до у хатніх справах чи по господарству.  Алеи цього року,  я вирішила, що бабуся повинна більше вдпочитивати, адже вона так багато працює. 
4,8(41 оценок)
Ответ:
aleksejsmolyan
aleksejsmolyan
09.07.2022
У людини завжди є вибір: можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі — матір і Батьківщину. Ці два мотиви пронизують усю творчість Василя Симоненка — вірного сина обох матерів.Задивляюсь у твої зіниціГолубі й тривожні, ніби рань.Крешуть з них червоні блискавиціРеволюцій, бунтів і повстань.Ось вона, знедолена, але не скорена Батьківщина. Вона завжди дасть гідну відсіч своїм поневолювачам, адже поряд твої діти, які і роблять революції, бунтують, повстають проти гноблення. Василь Симоненко є одним з цих дітей. Він не здатен мовчати, коли знущаються над його рідною Батьківщиною. Лине його крик над усією Україною, пробуджує від давнього сну патріотів. Ліричний герой Симоненка запевняє усіх «приблуд» та «байстрюків катів осатанілих»:Народ росте, і множиться, і дієБез ваших нагаїв і палаша.Під сонцем вічності древніє й молодієЙого жорстока й лагідна душа.Не можна знищити той народ, який має у своєму великому серці невгасиму любов до рідної землі, до своїх батьків. Недарма здавна однаково називають і Батьківщину, і матір — ненька. Ліричний герой Василя Симоненка не може і не хоче відокремлювати цих двох «жінок» одну від одної. Та й сама мати знає, що рідна земля, як і вона сама, будь-коли прийме своїх дітей, якби погано їм не було: «За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата».Мені здається, що це розуміє кожен з нас. Як би ми не були далеко від матері, від Батьківщини, ми відчуваємо той неповторний зв’язок, який ще з дитинства проклав свій міст між нашою пам’яттю і вічними цінностями — любов’ю до матері і Вітчизни. Відстань не в змозі заглушити справжніх почуттів, навіть коли людина навічно залишає рідну землю і рідну матінку. Тому знову і знову чує ліричний герой переконливі слова:Можеш вибирати друзів і дружину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.Можна вибрать друга і по духу брата,Та не можна рідну матір вибирати.Мати та Батьківщина — це не рукавички, які можна скинути з руки. Не можна пояснити той духовний зв’язок, який неможливо перервати нічим: ані роками, ані пересторогами, ані кордонами. Скільки тому підтверджень та прикладів! Безліч героїв гинули за рідну землю, за рідну матінку. Нічим, окрім великої любові, це неможливо пояснити. І я вірю, що саме любов говорить словами ліричного героя Симоненка:Україно! Ти для мене диво!І нехай пливе за роком рік,Буду, мамо горда і вродлива,З тебе дивуватися повік.Людина і рідна земля — нерозривні одиниці одного цілого. Роз’єднати їх — значить загубити людську душу, значить знищити рідну землю, бо без синів та дочок вона буде мертвою. Я гадаю, ми не повинні забувати про свої почуття до двох матерів, щоб згодом, через роки, про нас пам’ятали наші нащадки, а не дивилися з доріканнями, що не змогли ми зберегти свій дім. Краще нехай звучать поезії Василя Симоненка, який знав, що найвищих, найкращих почуттів заслуговують у цьому світі лише дві матінки — рідна ненька і рідна земля. «Вибрати не можна тільки Батьківщину», «та не можна рідну матір вибирати», — ці два рядки, на мій погляд, повинні стати гаслом усіх справжніх патріотів, всіх вірних синів і дочок.
4,6(22 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ