Г) Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови (І. Сенченко).
На лісовій галявині вивела ведмедиха своїх маленьких ведмежат.Зупинилася обачна ведмедиха.Чи все спокійно в лісі? Туляться до матері маленькі ведмежата.Лячно ведмежатам в великому лісі.Тільки не давно вивелись із теплого барлога.Прислухаються,маленькі ведмежата,як шумить ліс у верховітті дерев.!Як співає птаство!Як дятел вистукує на сосні барабанний дріб.Звикають маленькі ведмежата.Будуть гратися і качатися на м'яких купинках. Нелегко побачити ведмедів у лісі.Не побачиш і не почуєш,як зникнуть сторожкі звірі.
