По-перше, почуття гумору має бути адекватним. Дуже важливо розуміти, в якій компанії жартувати можна, а в якій не можна. Зазвичай адекватним є пожартувати в компанії своїх однолітків, коли ви перебуваєте в невимушеній обстановці. У людей однакового віку зазвичай схоже почуття гумору, тому, швидше за все, ваші однолітки добре зрозуміють і ваш жарт. По-друге, важливо оцінювати ситуацію, в якій ви жартуєте. Навряд чи жарти доречні на уроці чи на похоронах, а ось у вільний від навчання час у веселій компанії людей, налаштованих на відпочинок, жартувати дуже навіть можна і потрібно. Якщо ж ви пожартуєте в неправильній компанії або в неправильний момент, ви можете спровокувати образу з боку оточуючих людей, зробити їм неприємно або навіть викликати на свою адресу агресію.
Пожартувати дійсно смішно зможе лише та людина, яка має певні знання і розуміння життя. Справа в тому, що жарт – це ніби аналіз дійсності і демонстрація того, що життя навколо нас насправді смішне. Не можна жартувати, ґрунтуючись виключно на власній фантазії, кожен жарт повинний мати частку правди, зв’язок з навколишнім світом. І чим тонше цей зв’язок буде, тим жарт буде дотепнішим. Також не варто забувати, що кожен жарт повинен мати частку правди і частку жарту, необхідно правильно витримувати цей баланс.
КОРОСТЕНЬ, Іскоростень – місто обласного підпорядкування Житомирської області, райцентр. Розташов. на р. Уж (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Нас. 66 тис. осіб (2006).
У 8–13 ст. на місці К. існували три ізольовані одне від одного городища (перші два – 8 – серед. 10 ст., третє – 8–13 ст.). Літописний Іскоростень, центр племені древлян, відомий з історії повстання останніх проти київ. кн. Ігоря 945, а 946 спалений княгинею Ольгою. Після монголо-татарської навали місцевість спустіла й заросла лісом. Тривалий час її називали Древлянкою. Відроджується за литов. доби, наприкінці 14 ст. тер. належала до Овруцького пов. Київського воєводства. 1586 стала володінням шляхтича Межвинського (Менжинського), який одержав від короля дозвіл заснувати тут містечко і збудувати укріплення для оборони від татар. 1589 споруджено замок, а 1598 містечку надано магдебурзьке право.
За часів національної революції 1648–1676 увійшов до складу Укр. козац. д-ви. 1649 козац. загін Гераськи здобув містечко та знищив його укріплення. Тер. цю контролював Київський полк, але близькість до ворожого кордону не сприяла її розвитку. За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 містечко повернулося під владу Польщі. Від Межвинських його успадкували ченці-кармеліти. Від поч. 18 ст. – це зона активності гайдамаків (див. Гайдамацький рух). 1750 коростенці підтримали гайдамацький загін І.Подоляки. 1761 ченці продали містечко, після чого воно ще багато разів міняло власника.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) переходить під владу Російської імперії. 1793 увійшов до Ізяславського намісництва, а від 1795 – Волинського намісництва. 1797 містечко стало волосним центром Овруцького пов. Волинської губернії. Поштовх екон. розвитку надала залізниця Київ–Ковель, що 1902 пройшла через містечко. На 1913 тут мешкало 3738 осіб. Гол. заняттям жителів лишалося обробляння деревини, 1904 – відкрилася ф-ка фарфору (нині Акціонерне т-во закритого типу "Коростенський фарфор").
На початку Першої світової війни стає військ. центром. З воєнно-стратегічних міркувань 1914–16 було прокладено лінію залізниці Іскоростень–Житомир. Виник значний залізничний вузол Коростень. 1917 містечко отримало таку ж назву.
За часів української революції 1917–1921 поблизу К. велися бої між Армією Української Народної Республіки та більшовиками (січ. 1918, майже весь 1919, листоп. 1921). 1921 – центр повіту, 1923–30 – центр Коростенської округи. 1926 отримав статус міста (9950 жителів). Від 1932 – у складі Київської області, від 1937 – Житомир. обл. Райцентр 1923–24 та від 1940.
З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Коростенський укріпрайон прикривав Київ і став місцем запеклих боїв (лип.–серп. 1941, листоп.–груд. 1943). Під час гітлерівської окупації (7 серп. 1941 – 17 листоп. 1943, 19 листоп. – 28 груд. 1943) у місті існував осередок руху Опору (див. Рухи Опору 1939–1945), навколо К. діяли партизани.
Інтенсивний повоєн. розвиток був перерваний Чорнобильською катастрофою 1986, наслідки якої змусили згорнути деякі перспективні для К. програми.