Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.
Кажуть, у природи немає для нас ні нагород, ні покарань, у неї є лише наслідки. Я особисто це розумію так, що людина і природа взаємозв'язані і взаємозалежні. Людство використовує природне багатство: ліс, водоймища, гори, тварин і рослин. Природа, здається, щедро ділиться всім цим. Але в останні часи гармонія людини і природи швидше нагадує "екологічне рабство". Людина бере, але, нажаль, не віддає. Людина - споживач, а не партнер. Природа кричить: "Земляне, не нищ мене! Не вирубуй дерев в горах! Не забруднюй океани пластиком! Не нагрівай чадом планету! Не спалюй тваринок в полях!.." Сказати по правді, не нищити природу може лише людина з духовними цінностями. Не йде мова про релігійні переконання. На мою думку, ти можеш не читати книжок і не дивитися Діскавері про природу, можеш на мати вдома жодної домашньої тваринки, але в наш час інтернету неможливо не знати про екологічні проблеми країни і світу.
Отже, щонайменше, що може зробити кожен з нас зараз і тут, - це не викидати папірці і білетики на вулиці собі під ноги, сортувати сміття вдома і не знущатись над бродячими тваринами. Тоді, мабуть, можна говорити про гармонію людини і природи.
Щоразу, коли за вікном іде дощ, я сиджу в своїй кімнаті і мене починає огортати якийсь сум. але це не позбавляє мене можливості вслухатися в грайливі краплі дощу. як пише славетна українська поетеса ліна костенко: "послухаю цей дощ, бляшаний звук води, веселих крапель " дощ притягує мене, мов магнітом. моя душа виповнюється тужливим, але водночас спокійним настроєм дощу. так як кожна людина є частиною природи, так і природа передає їй свою мелодію. мелодія звуків, сяючої води від променів сонця мене просто вражає. я малюю у своїй свідомості дощ, від якого моє серце тихо плаче. коли скрипаль грає чарівну музику, всі люди його із захопленням слухають. мелодія скрипки чимось схожа до мелодії дощу. потрібно лише вміти почути цю музику і сповна перейнятися дивовижною мелодією. але дощ може навівати не тільки сумний настрій. наприклад, у дитинстві я бігав босоніж під час дощу. відчуття були неперевершені. я відчував і щастя, і драйв, і захоплення, все на світі.тому дощ для мене є своєрідною, фантастичною, дивовижною мелодією, яка переповнює мою душу і сумними, і позитивними настроями.
Книга займає в житті людини не останнє місце. для когось це незвичайний дивовижний світ . через книги діти починають вивчати навколишній світ . завдяки книгам , людина дізнається багато чого про свою історію . що читати кожна людина визначає сам для себе. комусь подобатися фантастика , а комусь історія . багато письменників ставали відомими завдяки своїм творам. книги — це справжня скарбничка мудрості. перси в сиву давнину говорили, що «одна мудра книга дорожча за найбільше багатство».
Гармонія людини і природи як велика духовна цінність.
Кажуть, у природи немає для нас ні нагород, ні покарань, у неї є лише наслідки. Я особисто це розумію так, що людина і природа взаємозв'язані і взаємозалежні. Людство використовує природне багатство: ліс, водоймища, гори, тварин і рослин. Природа, здається, щедро ділиться всім цим. Але в останні часи гармонія людини і природи швидше нагадує "екологічне рабство". Людина бере, але, нажаль, не віддає. Людина - споживач, а не партнер. Природа кричить: "Земляне, не нищ мене! Не вирубуй дерев в горах! Не забруднюй океани пластиком! Не нагрівай чадом планету! Не спалюй тваринок в полях!.." Сказати по правді, не нищити природу може лише людина з духовними цінностями. Не йде мова про релігійні переконання. На мою думку, ти можеш не читати книжок і не дивитися Діскавері про природу, можеш на мати вдома жодної домашньої тваринки, але в наш час інтернету неможливо не знати про екологічні проблеми країни і світу.
Отже, щонайменше, що може зробити кожен з нас зараз і тут, - це не викидати папірці і білетики на вулиці собі під ноги, сортувати сміття вдома і не знущатись над бродячими тваринами. Тоді, мабуть, можна говорити про гармонію людини і природи.
Объяснение: