1. Я погано готую, а от моя мама прекрасно це вміє, вона в цьому ділі, як собаку з`їла 2. Мало ти життя прожив, синку, ти ще мало квасу випив! 3. Мене сьогодні ледь не збила машина, я наче в сорочці народився 4. Не клює в мене сьогодні риба, наче народився під нещасливою зіркою!
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Пропоную виписати такі дієприкметникові звороти з твору "Гуси-лебеді летять" Стельмаха:
1.Вони летять нижче розпатланих (яких?), обвислих (яких?) хмар i струшують на землю бентежнi звуки далеких дзвонiв. 2. Я стаю нiби меншим, а навколо бiльшає, росте i мiниться увесь свiт: i загачене (яке?) бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi (які?) журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi (які?) веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитнава дiброва пiд селом, i чорнотiла, туманцем пiдволохачена (яка?) земля, що пробилася з-пiд снiгу. 3. Навколо мене починає кружляти видiння казки, її нерозгаданi (які?) дороги, дрiмучi пралiси i тi гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з бiди малого хлопця. 4. Що, що, надзигльований (який? ділектизм)? 5. Мов сiро-блакитнавi, побризканi (які?) росою безсмертники, оживають старi очi.
2. Мало ти життя прожив, синку, ти ще мало квасу випив!
3. Мене сьогодні ледь не збила машина, я наче в сорочці народився
4. Не клює в мене сьогодні риба, наче народився під нещасливою зіркою!