Моя кімната невелика, але дуже затишна. мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь. перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. у шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю є завдання. коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. далі — шафа для одягу. з іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". тут я роблю ранкову зарядку. біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. на стіні над диваном висить невеличкий килим. постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. на комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. на стіні над комодом — кілька моїх малюнків. на підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі світлого дерева. ось такий у мене в кімнаті інтер'єр.
Орел прилітав із самого досвітку і розпочинав свою пекельну роботу. прометей не бла-бла про орла бо знав, що той приречений, як і він сам. але почував нестерпний біль, і муку, і страх смерті. щоразу страх подвоювався, а потім повільне воскресіння, не легше від помирання. всі його муки майже щодня бічила єдина жива душа - геракл. він чув той перший удар дзьобом по прометевих грудях і болісний крик та стогін і жаль бла-бла серце героя. одного разу геракл схопив велетенський уламок камня жбурнув у орла. уламок розтрущив орла об скелю. в кілька кроків геракл видряпався на гору, легко повирива зі скелі бла-бла, поскручував з прометеєвих рук та ніг ланцюги і опустив його на землю.
прометей ішов цілий день. а коли настала ніч - підійшов до якогось села.прометей стомився, йому було холодно, руки його тремтіли. навпроти дверей в хижі посеред двору горіло багаття довкола якого сиділи люди, смакували їжу, весело бла-бла.прометей невмовно зрадів - це ж його вогонь. він, богоборець подарував вогонь людям - вони стали щасливі та бла-бла. прометей хотів присісти біля багаття, та в той момент літні сивобородий чоловік, який важкою палицею ворушив вогонь прогнав титана. так він ходив до пізньої ночі від одного подвір"я до іншого і його звідусіль проганяли.І тоді він сховався неподалік від одного багаття, і коли люди поснули тихенько підкрався, вихопив головешку и подався геть.Ішов і ішов, підімався кудись в гору і врешті опинився перед великою печерою, де і розпалив багаття.біля нього бла-бла і вже не чули, як опівночі в горі здійнявся страшний гуркіт - такої грози тут ще не було от сотворіння світу. вода залила геть усі багаття в селищі. вогонь не погас тільки в пещері. люди ж які жили с селищі прокинулися, жахнулися і в розпачі звели до неба руки та очі. і раптом побачили велетенське багаття на горі. вони попідхоплювалися, підійшли до найвищого крутосхилу, але прометей не дав їм жодної жарини. вони хотіли добути вогонь силою, але прометей бла-бла, він був дужий і гнівний. тоді вони приползли на колінах і почали жалібно скиглити, випрхуючи вогонь. з рештою прометей погодився дати їм вогонь, але зажадав, щоб люди збудували йому на горі палац.а також відбували інши його подібні бла-бла. він дав їм вогонь і показав, як будувати хати, а в них класти печі, як кувати на вогні метал і випалювати із глини посуд. люди вславляли прометея. складали пісні на його честь. виліпили з глини його постать та поставили її в селищі серед майдану і молилися на неї. з годом гляняну статую прометея люди замінили на камянну і викарбували на постаменті великоми літерами: нашому дорогому титану - прометею
