Природа - це наша мати, тому так важливо оберігати її. Тому що вона піклується про кожного з нас і дарує нам все найкраще з того що має.
Наведу цікавий приклад з власного життя. Нещодавно мене дуже вразив один вчинок. Відпочиваючи влітку в лісі, я стала свідком жахливої ситуації. Маленька дівчинка безжалісно ламала гілки дерев і шкодила кору ножем. Коли я запитала її про причину поводження, то вона поскаржилась на поганий настрій. Я вирішила провести з нею виховну розмову, розповідаючи про те, що вона вчиняє погано, і що природа не винна у її поганому настрої. Вона дійсно засоморилась і попрохала вибачення, обіцючи більши ніколи так не робити.
Людина і природа міцно взаємопов’язані між собою і ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем. Цей приклад був наведений не даремно: я хочу щоб кожен з вас задумася над своїм ставленням до природи!
Ця цікава подорож відбулася минулої п’ятниці.
Вранці учні нашого класу дружно з’явилися на шкільному подвір’ї . Під’їхав автобус. Школярі з’юрмилися, щоб порадитися про маршрут. Усі спочатку трошки сперечалися, але прислухалися до роз’яснення водія. Ми від’їхали. Шлях пролягав тоненькою, мов в’юн, гірською дорогою. Всі були зачаровані карпатськими краєвидами. Дорогою дівчата співали українські народні пісні, котрі знають напам’ять. О п’ятнадцятій годині ми прибули до підніжжя гори. Потім нас чекав похід на гору. На вершині зробили привал. Ми були веселі та рум’яні від гарячого полум’я, яке розпалив учитель фізкультури.
Ця подорож ще більше здружила та об’єднала наш клас.