Скласти діалог-розпитування, пов'язаний із життєвим досвідом пропоную так:- Привіт, Оленко. Чого ти така сумна?- Привіт, Мар'яно. Та в мене мама захворіла на грип, та й отримала ускладнення.- Нічого собі, співчуваю. В мене колись була така сама історія. Після грипу я отримала запалення легень.- Справді? І тобі вдалось вилікуватись?- Як бачиш, стою перед тобою жива-здорова.- А ти лежала в лікарні?- Так, в нашій обласній інфекційній лікарні.- І довго ти там перебувала?- Так, досить довго. Близько двох тижнів.- А чи висока в тебе була температура?- Близько сорока.- Нічого собі, в мами лишень до тридцяти восьмі піднімається. Може, обійдеться.- Звичайно! Варто вірити, що все буде добре! Передавай мамі привіт, нехай одужує.- Дякую тобі за підтримку. Можу я тобі подзвонити, якщо в мене виникнути питання щодо реабілітації?- Звичайно, завжди до твоїх послуг! Щасти
Холодна зима покинула природу. На зміну їй прийшла весна. Пригріло тепле сонечко. Набралися сили бруньки на деревах. І вже появляються молоді листочки. Тепер дерева не будуть голими. Весна принесла їм нове зелене вбрання. Кольорові барви квітів прикрашають землю. Блакитні проліски, жовтий первоцвіт, фіолетові фіалки стають ніжними краплями на весняному зеленому покривалі. Навкруги лунає щебет птахів, дзюрчать весняні струмки. Природа пробудилася після зимового сну. Після морозних холодів прийшли погожі дні. Їх принесла весна. Ліс зазеленів. Уквітчався кольоровими барвами перших весняних квітів: пролісків, фіалок. Дерева та кущі набирають сили, щоб зацвісти буйним цвітом. Повернулися із теплих країв птахи. Дзвінко защебетали. Прокинулися після зимової сплячки тварини. Усі радіють пробудженню природи.
Любов до Батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. Національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. Народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. Мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. І мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини. Бо мова нерозривно пов'язана із нашою свідомістю. Разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. Це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості. Мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. Це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. З утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв'язок зі своєю нацією. У мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. Проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу. Треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, вздгалі існувати. І обов'язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.
