Вечірній багряний закат, та його посланець, прохолодний вітерець, приніс до нашого дому морський спів волн, чайок, та якісь загадкові співи заморських країн, які ми николи не бачили і про які ми ніколи не чули.
Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце... Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.
Весна... Ще лежать сніги, але вже деякі птахи поверрнулися додому і зараз сидять на ще голих гілках наспівуючи веснянки. Здається тільки вони не бояться, що ще можуть вдарити морози, що сонце виглядає рідко, здається тільки вони не бояться змерзнути. Але ні... Он висовує голівку зпід сніга маленький пагінець. Не дивлячись на те , що він ще маленький і не тільки хурделиця а й вітерець може вирвати його з корінням, він гордо підняв зелені рученьки тянеться до холодного сонця. Ось навкруги з'являються ще сотні таких ручечок. І хотя вони ще малі ніхто не має сумнівів що це підсніжники. Маленькі квіточки з цвітом ,кольору снігу.Тільки ця крихітна квіточка незлякалася зими яка все ще панувала довкола , тільки вона витягнулася нібито промовляя до людей :" Весна, Весна"
