Розставте пропущені розділові знаки. На березі козак Швайка зупинився, видихнув на повні груди й сказав : "Приїхали. Здоров будь ,Дніпре !"Та Дніпра не було видно. Навколо купчилися очерети й червонястий верболіз. З верболозу вигулькнули вершники зодягнені по-козацьки. У кожного була зброя, а на голові зведена набакир смушкова шапка. Довговусий здоровань загорлав:" Та це ж Пилип !Де це ти пропадав ?"Швайка пояснив друзям:" Це сам Вирвизуб ."Той уважно придивився до хлопців і сказав :"А це, що за козаки? Чи не рано їм до шаблі братися ?"."Де там рано! Саме час"- відказав Швайка .А за мить додав:" Вони нас з тобою пане-товаришу незабаром за пояс заткнуть"
Рідна мова... Така неповторна, мелодійна й співуча. Ізмалку у словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова - безцінний скарб народу. Слова можуть об'єднувати і роз'єднувати, але об'єднуючя їхня сила у стократ дужча. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння. Без рідної мови людина - дикун. Без неї немає нас як народу, немає минулого, немає й майбутнього. Знання рідної мови - священний обов'язок кожного українця. Слово надто багато важить в житті, як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. Ще вдитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати світ, відкривати для себе великий і чарівний світ життя. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не вартий уваги і поваги. Мова служить нам завжди. Українська мова- це барвиста, запашна квітка, яка вічно квітне, долаючи час. Калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. Мова народу - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо й розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу!