1. Від троянди - пахощі, від людини - праця.
2. Усяк розумний по-своєму: один спершу, а другий - потім.
3. День хвалять увечері, вечір - уранці.
4. Жито сіють у воду, а пшеницю - в пору.
5. Людина вмивається вранці, кішка - увечері.
6. Місяць потрібний уночі, а розум - постійно.
7. Молоде дерево гнеться, а старе ламається.
8. Не вчи орла літати, а рибу - плавати.
9. Незваному гостю місце за дверима.
10. Нема вовка без лісу, а села - без лихого чоловіка.
11. Не ясла до коней ходять, а коні - до ясел.
12. Поле має очі, а ліс - вуха.
13. Спочатку дерево у корінь росте, а потім - у крону.
1.Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі.
2.Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру.
3.Старше покоління, свідок іншого життя, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав.
4.Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми.
5.На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...