Тире слід поставити між частинами безсполучникового складного речення
З усього відчувала - сьогодні має статися щось важливе.
Тире слід поставити між частинами безсполучникового складного речення
Так вже склалось - все життя плямисте.
Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового складного речення
Вся природа радіє сонцю: сміються поля, дзвенять у повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві.
Складним з різними типами синтаксичного зв'язку
Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі, ми старієм на рік, і немає на долю управи.
Безсполучниковим є речення
Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе.
Двокрапку слід поставити між частинами безсполучникового складного речення
Бери до серця і затям : душа творця не переквітне.
Складним з різними типами синтаксичного зв'язку (сполучниковим безсполучниковим) є речення.
Багряний вітер догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів.
Кому слід поставити між частинами безсполучникового складного речення
Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.
Безсполучниковим є речення
Будеш сіяти з сумом - вродить печаль.
1. У якому реченні є вставне слово? → Певно, руїну та буря зробила?
2. У якому реченні вставні слова відсутні? → Не раз бувало гірко, нене.
3. У якому реченні допущено пунктуаційну помилку? → Так чудно її звуть на ймення, що [має бути кома] їй-богу, ніяк не второпаю.
4. У якому реченні вставне слово виражає почуття мовця? → На щастя, підходив Андрій.
5. У якому реченні вставне слово має значення невпевненості? → Парубок спершу, мабуть-таки, не прийняв її за ту польову царівну…
6. У якому реченні вставні слова відсутні? → У Мертвому морі майже немає життя.
Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.