У роки модернізації та науково-технічного прогресу, людство почало забувати, хто на цій землі дійсно господар. Звичною стала картина, коли річкою пливе сміття, а на місці чарівних лісів видніються лише пеньки. На мою думку, є ряд причин, чому природу необхідно берегти.
По-перше, тільки та людина, котра змогла віднайти гармонію між навколишнім світом і собою, здатна стати по-справжньому щасливою. Яскравим прикладом є твір Михайла Коцюбинського "Intermezzo". Головний герой, скований кайданами міста, утратив будь-яке бажання жити й творити. І саме відпочинок на природі зміг повернути колись втрачений спокій.
По-друге, природа нас створила, і вона нас може знищити. Згадаймо хоча б тайфуни в Японії, каліфорнійські пожежі й землетруси в Індонезії. Усе це - наслідки дій людини на природу. Від того, як ми ставимося до навколишнього світу, залежить наше життя.
Отже, природи потрібно берегти, тому що вона є джерелом натхнення й сил рухатися далі й може відплатити нам за наші вчинки.
Спілкування являється необхідною передумовою існування людини і суспільства в цілому. Людина не може жити, працювати, задовольняти свої матеріальні і духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. В цьому значенні спілкування є та «соціальна екологія», поза якою людина втрачає все людське і опускається до рівня тваринного існування. Отже, спілкування є необхідна умова існування людини в філогенезі і разом з тим один з основних факторів та найважливіше джерело психічного розвитку людини в онтогенезі.
Соціальне буття людини включає не лише відношення до природи і суспільства, але й до конкретних людей, з якими вона вступає у прямі або опосередковані контакти. У своєму індивідуальному розвитку людина набуває соціального досвіду в процесі її діяльності і спілкування з іншими людьми.
Спілкування - це форма життєдіяльності індивіда, рівень активності і діяльності особи. У процесі спілкування відбувається обмін інформацією, взаємовплив, співпереживання, формування переконань, поглядів, характеру, інтелекту. Головна мета спілкування полягає у задоволенні людьми своїх потреб - біологічних, соціальних і духовних.
Основними мотивами спілкування є потреби у пізнанні і самопізнанні, в духовному і емоційному контакті, у безпеці і психологічному захисті, у визнанні і престижі, у керівництві і домінуванні, у до альтруїзмі. У процесі спілкування індивід виявляє і реалізує свої прагнення бути особистістю, громадянином, професіоналом.
Спілкування між людьми відбувається у різних формах:
По-перше, у формі анонімного спілкування (партнери залишаються незнайомими, анонімними - тимчасові контакти пасажирів автотранспорту, жителів одного мікрорайону);
По-друге, у формі функціонально-рольового спілкування (зв'язки між його учасниками обумовлені їх соціальними ролями: лікар - хворий, педагог - учень, керівник - підлеглий);
По-третє, як неформальне спілкування, яке реалізується за межами офіційних відносин (спілкування між друзями, закоханими).
Людське спілкування розвивається і формується на засадах спільної трудової діяльності. У процесі праці люди впливають не тільки на природу, а й один на одного, вони не можуть щось виробляти, не об'єднуючись певним чином для спільної діяльності і для взаємного обміну своєю діяльністю. У зв'язку з цим історія є система пов'язаних одна з одною форм спілкування. Ця система взаємодій і взаємних впливів є тим соціальним процесом, суть якого, на відміну від праці як виробництва речей («обробка природи людьми»), складає виробництво відносин («обробка людей людьми»).
Коли я повернулася додому, я почала шукати цікаві факти про ведмедів. Мені захотілося стати зоологом.