Мої найкращі літа проминули в стінах школи. І тепер, коли я обертаюсь назад, далеко-далеко видно обличчя моїх вчителів, методистів, практикантів, усіх, хто допомагав мені. Починаючи з першого, такого маленького, ала такого значущого класу, я була опікувана вчителями як рідна донька. Саме тому діти нерідко називають своїх класних керівників "класними мамами". Я вдячна всім тим, хто, взявши мене за руку, вів по стежках науки. Тільки так у мене був шанс не загубитися, не втратити правильний напрямок.
А потім, рік за роком, я впевнено підіймалась по драбині життя, спираючись на рідну школу. Завдяки ній я здобула найголовніші знання, без яких у нашому сьогоденні неможливо прожити. Школа - це дім, який плекає думки, вирощую геніїв та виховує президентів. Усі ми виходим зі школи та всі ми повинні з вдячністю згадувати її, коли прийде час.
Внимание! Очередное включение! Еще стоит гулкая тишина в коридорах школы. В классах идут последние секунды урока. Раз, два, три, четыре! Вот он, звонок, прерывающий сомнения учителя в наших знаниях! Мы свободны! Распахиваются первые двери. Вторые... Третьи... Девочек выносит и сминает волна рвущихся на свободу мальчишек. Тут же, у двери, Борьке из 5 "А" кто-то поставил подножку, и он целеустремленно заскользил по коридору, сбивая на своем пути чьи-то ноги. На него падают, как подкошенные, школьники, и Борька останавливается. Но что дела-ется сзади! Вы посмотрите. Жаждущая свободы толпа пытается пробить искусственный затор. Я не вижу лиц. В воздухе машут только руки и рюкзаки... Нет, только что я увидел и ноги! Наконец-то из классов выходят учителя. Тамара Алек- сандровна, учитель рисования, бросилась разгребать завал, Федор Иванович, учитель географии ей, видимо, объяс-няя школьникам, что затылок — это Северный полюс, а Аф-рика будет на следующем уроке. Постепенно девочки нашли свои места у подоконников и 0 чем-то секретничают. Взъерошенный Протасов из 4 "В" пытается оторвать дверную ручку, его не пускают в класс. Але-нa Самохина из 5 "Б" опять смотрится в зеркальце. Все-таки она красивая! Вы согласны? Ну вот. Этот резкий звук звонка заставил всех вздрогнуть. Коридор нехотя освобождается. Шум перетекает в классы. И... закрывается первая дверь, вторая, третья... На 45 минут. Я заканчиваю этот небольшой репортаж, так как мне нужно бежать на урок. Встретимся на следующей перемене.
Объяснение:
Привіт! Я рада тебе побачити знову.
– Привіт! А як твої справи? Як ти провела літні канікули?
– У мене все гаразд. Недавно я була в Одесі. Там так чудово! Ми жили у великому готелі. Кожного дня були на пляжі. Плавали у Чорному морі. Засмагали під теплим сонячним промінням. В ті дні погода була ясна та безхмарна. А як ти провела канікули?
– А я була у горах Карпатах. Побачила швидкісну гірську річку, широкі полонини, дрімучі ліси. Побувала на екскурсії в Тустані. На підйомнику піднялися з татом на вершину Високий Верх. Перед нами відкривався чудовий краєвид. Ці канікули я провела дуже цікаво.
– Так, я з тобою згідна.
– Наразі все. Бувай!
– Бувай. До наступної зустрічі!