Відповідь:
У кожної людини є місця, які багато для неї значать. У моєму житті найдорожче місце - це село, де живе моя бабуся Ганна, мамина мама. Я її дуже люблю і завжди рада приїхати до неї у гості. Бабусина хата стоїть на околиці села, і прямо за хатою проходить стежка, якою можна пойти до лісу і на річку. Як же гарно за селом! Вийдеш за околицю - і ідеш стежкою, вдихаючи пахощі квітучого лугу та соняшникового поля, що по боках стежки. Десь за кілометр - розвилка. Якщо повернути праворуч, попадещ до невеличкого ліску, де можна збирати гриби та ягоди або просто гуляти. У ліску водяться різні птахи та такі звірі, як їжаки, зайці, лиси, білки та навіть кабани. Якщо вести себе у лісі тихо, то можна деяких з них побачити. Якщо з розвилки повернути ліворуч і пройти метрів триста, то попадеш на піщаний берег річки. Сюди багато людей влітку ходить купатися. Річка наша неширока і не дуже глибока, але дуже гарна: у соняшну погоду вода блищить, мов кришталева. По берегах річки ростуть верби, а у воді біля берега росте багато білого латаття. Я дуже люблю ці білосніжні квіти, тендітні та ніжні. Дивлюся на них та не можу надивитися. Ми часто тут буваємо з бабусею та батьками. Тому околиці бабусиного села для мене - обобливе місце, бо тут я провела багато часу і отримала велике задоволення.
Пояснення:
У нашому під’їзді вже кілька років живе вогненно-рудий кіт. Я дала йому кличку Рижик, хоча деякі сусіди звуть його Васьком.
У Рижика великі зелені очі, довгі білі вусики та пухнастий хвіст. Це дуже розумний і ласкавий кіт. Ще коли він був кошенятком, до нашого будинку часто під’їжджала машина, з якої продавали рибу. Маленький Рижик підбігав до машини першим і завжди отримував частування — свіжі сардельки.
Підростаючи, кіт запам’ятав всіх мешканців нашого під’їзду. Він знає, хто його пригостить, а від кого краще триматися подалі. З тими, хто його підгодовує, Рижик довірливо сідає в ліфт і проводжає до квартири. А потім стоїть біля дверей і жалібно нявкає, чекаючи чогось смачненького. Найбільше йому подобається молоко, смажена риба і сухий котячий корм.
Я завжди пригощаю Рижика, тому він лащиться до мене, просить, щоб я його гладила. Іноді він заходить до нас у квартиру, але через деякий час проситься, щоб його випустили. Волелюбна тварина!
Минулої зими, коли стояли сильні морози, Рижик зазвичай ночував у нас у квартирі. Він зручно розміщувався на килимку під теплою батареєю і солодко спав до настання ранку. А вранці після сніданку кіт завжди йшов у своїх справах на вулицю й повертався лише ввечері.
Я впевнена, що Рижик — незвичайний кіт. Він екстрасенс. Коли я беру його на руки, він ніжно муркоче і намагається робити мені котячий масаж. Це дуже приємно, я навіть відчуваю його цілющу енергію!
Я дуже люблю Рижика та сподіваюсь, що він по-котячому щасливий!