Привіт, зимо, як ти? Давно не бачилися. Чомусь твої сніги, морози та вітри вже не такі люті, як раніше. Невже ти стала гарною? Де твоя суворість, як у вчительки з алгебри? Я б із задоволенням поговорила з тобою за чашкою какао. Здається, що розмова затягнеться надовго. А потім ми підемо ліпити сніговика, як малі діти. Чому, зима, ти мене завжди повертаю раннє дитинство, коли школа не дошкуляла своїм домашнім завданням і ми могли годинами бігати з друзями морозними вечорами. Ми могли б кидати сніжками в чужих дітей і довго ховатись за стінами будинків, сміючись. Сподіваюся, зима, тобі також весело.
Одного разу Вітька і Сашко йшли парком.Вони побачили як хулігани відбираюь у малюка іграшку. Сашко швидко вихвотив іграшку й побіг. Хулігани помчались за ним але не навздогнали. А Вітька стояв як стовбур.Після цього випадку всі в школі почали Вітьку називати боягузом а Сашка героєм.А ще той малюк подарував йому ту іграшку. Тож затямте діти лише сміливі мають щастя.