приклад: хоч художня гімнастика й олімпійський вид спорту, проте не підпорядковується олімпійському принципу "швидше, вище, сильніше" олімпійському принципу - словосполучення, імненникове, просте
Итинство... Скільки незабутніх років ми проводимо у школі! Школа — наш другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. Цей затишок у школі створюють учні, вчителі, інші працівники. Я люблю свою школу. Люблю слухати вранці спів дзвоника, який скликає учнів на урок до світлих просторих класних кімнат. Люблю перерви, на яких можна пограти в м'яча, збігати до їдальні. Ох, ця їдальня! А які там смачні страви! Люблю цікаві уроки літератури, цікаві задачі з математики. У нашій школі дружний колектив учнів та вчителів. Протягом року проходить багато турнірів, конкурсів, олімпіад, змагань... До речі, у нас неоднорідна рейтингова система: чим краше навчаєшся, тим ти вище по шкалі рейтингу. Це гарний стимул для учнів. Кожен намагається краще вчитися, бути дисциплінованим. У цій сисемі присутній елемент азарту. Кожен з нас намагається покращити свій результат, піднятися на вищу сходинку у рейтингу. Я люблю свою школу. У ній прекрасні талановиті викладачі. Вони кожного дня сіють зерна своїх знань у наші душі. Через деякий час воно проросте, дасть свої сходи. У моєму шкільному домі — спокійно, затишно; я люблю його за те, що на мене тут завжди чекають і радіють моїм успіхам.
0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен». домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.
другий дім. І кожен з нас мріє, щоб у цьому домі було тепло і затишно, надійно і спокійно. Цей затишок у школі створюють учні, вчителі, інші працівники.
Я люблю свою школу. Люблю слухати вранці спів дзвоника, який скликає учнів на урок до світлих просторих класних кімнат.
Люблю перерви, на яких можна пограти в м'яча, збігати до їдальні. Ох, ця їдальня! А які там смачні страви!
Люблю цікаві уроки літератури, цікаві задачі з математики. У нашій школі дружний колектив учнів та вчителів. Протягом року проходить багато турнірів, конкурсів, олімпіад, змагань...
До речі, у нас неоднорідна рейтингова система: чим краше навчаєшся, тим ти вище по шкалі рейтингу. Це гарний стимул для учнів. Кожен намагається краще вчитися, бути дисциплінованим. У цій сисемі присутній елемент азарту. Кожен з нас намагається покращити свій результат, піднятися на вищу сходинку у рейтингу.
Я люблю свою школу. У ній прекрасні талановиті викладачі. Вони кожного дня сіють зерна своїх знань у наші душі. Через деякий час воно проросте, дасть свої сходи.
У моєму шкільному домі — спокійно, затишно; я люблю його за те, що на мене тут завжди чекають і радіють моїм успіхам.