Інтернет – великий винахід нашого часу. Якщо подумати, коли ще в людини були такі можливості спілкування та отримання інформації, як зараз? Чи могли наші дідусі та бабусі уявити собі, що можна буде будь-якої хвилини зв’язатися з близькими, що живуть на іншому континенті? Чи прочитати будь-яку книгу, не йдучи до бібліотеки, купити річ, не виходячи з дому? Побачити завдяки веб-камері, що відбувається в іншій частині світу прямо зараз? Поспілкуватися в “Твіттері” з зарубіжною співачкою?
Як і більшість явищ у нашому житті, Інтернет може нести і користь, і шкоду. Кажуть, що там багато неперевіреної інформації. А ще Інтернет привчає нас до сидячого життя, що не корисно для здоров’я. Мабуть, саме через це батьки не дозволяють проводити в Мережі надто багато часу.
Інтернет – це безмежний простір інформації та спілкування, в якому неважко загубитися надовго. І часто трапляється, що почав читати щось потрібне та цікаве та якось непомітно опинився на незнайомому сайті, де читаєш якісь плітки останні півгодини… Або годинами переписуєшся з друзями на “Вконтакті” замість того, щоб зустрітися у дворі.
Проте я впевнений, що переваг в Інтернету значно більше. Він допомагає в навчанні. Є дуже корисні сайти, наприклад “Вікіпедія”, на якій коротко та в доступній формі викладено матеріали про будь-яке явище, видатну людину
Xby Counterflix
чи історичну подію.
А ще мені дуже подобається, що в Мережі я можу спілкуватися з тими, хто має спільні захоплення зі мною. Я люблю фотографувати, тому зареєструвався на сайті, де інші любителі фото також викладають свої роботи та коментують одне одного, дають поради. Мій молодший брат з татом – фанати “Лего”, тож вони також спілкуються на форумі однодумців. А мама часто готує смачні страви, рецепти яких знайшла на “Вконтакті”.
На мою думку, Інтернет – це добрий помічник у всьому, треба лише навчитися сортувати інформацію та не нехтувати живим спілкуванням, заняттями спортом та іншими корисними cправами.
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє незалежне становище, надати доказ того, що він вільний або заслуговує на свободу. Але вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в духовному. Нація без мови – не нація. Першочергово, звісно, потрібно розглянути картину ставлення молоді до правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у неформальній обстановці, у невимушеному колективі. Поговорімо, навіть, про дітей мого віку. Якби лише можна було уявити, скільки слів-сленгів можуть вигадати підлітки, щоб спілкування набуло більш ближчого їм до душі забарвлення. Проте, їх далеко не хвилює, що це забарвлення також може набувати досить темного та брудного відтінку. А нашим обов’язковим завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу. Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто деформують мову. Тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови – це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок перед незалежною, вільною Україною», як казав Олесь Гончар. Проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною і суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти стійкі навички мовленневого самоконтролю. Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна катастрофа. Адже мова вже закладається в людині генетично, спадково. Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї мови робить особистість душевно біднішою. Тому мову свою потрібно берегти. Рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури. Одним словом, це запорука державності. Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше нема і не буде. Тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати? Отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її! Бо такої більше нема на Землі. Хай сучасна молодь засвоїть всі норми спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої країни, її надія. Якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Тож говорімо рідною мовою культурно і грамотно!
Українська мова належить до милозвучних, на слух вона наспівна, приємна; філологи називають цю якість "евфонія". Евфонія, або милозвучність, в українській мові досягається тим, що у більшості слів кількість голосних та приголосних звуків є однаковою. Також, в українській мові доволі рідко зустрічаються сполучення приголосних звуків, які важко вимовляти. Словниковий склад української мови дуже багатий, у тому числі і на синоніми, тому українська мова дозволяє людині висловлювати найтонкіші відтінки емоцій та почуттів. Експерти-мовознавці вважають українську дуже позитивною мовою. На приклад, лайливі слова у нашій мові майже всі запозичені, власне українських серед них дуже мало. Таким чином, спілкуватися українською мовою у повсякденному житті не тільки приємно, а й корисно: спілкування українською підвищує настрій і позитивно впливає на самопочуття.
Інтернет – великий винахід нашого часу. Якщо подумати, коли ще в людини були такі можливості спілкування та отримання інформації, як зараз? Чи могли наші дідусі та бабусі уявити собі, що можна буде будь-якої хвилини зв’язатися з близькими, що живуть на іншому континенті? Чи прочитати будь-яку книгу, не йдучи до бібліотеки, купити річ, не виходячи з дому? Побачити завдяки веб-камері, що відбувається в іншій частині світу прямо зараз? Поспілкуватися в “Твіттері” з зарубіжною співачкою?
Як і більшість явищ у нашому житті, Інтернет може нести і користь, і шкоду. Кажуть, що там багато неперевіреної інформації. А ще Інтернет привчає нас до сидячого життя, що не корисно для здоров’я. Мабуть, саме через це батьки не дозволяють проводити в Мережі надто багато часу.
Інтернет – це безмежний простір інформації та спілкування, в якому неважко загубитися надовго. І часто трапляється, що почав читати щось потрібне та цікаве та якось непомітно опинився на незнайомому сайті, де читаєш якісь плітки останні півгодини… Або годинами переписуєшся з друзями на “Вконтакті” замість того, щоб зустрітися у дворі.
Проте я впевнений, що переваг в Інтернету значно більше. Він допомагає в навчанні. Є дуже корисні сайти, наприклад “Вікіпедія”, на якій коротко та в доступній формі викладено матеріали про будь-яке явище, видатну людину
Xby Counterflix
чи історичну подію.
А ще мені дуже подобається, що в Мережі я можу спілкуватися з тими, хто має спільні захоплення зі мною. Я люблю фотографувати, тому зареєструвався на сайті, де інші любителі фото також викладають свої роботи та коментують одне одного, дають поради. Мій молодший брат з татом – фанати “Лего”, тож вони також спілкуються на форумі однодумців. А мама часто готує смачні страви, рецепти яких знайшла на “Вконтакті”.
На мою думку, Інтернет – це добрий помічник у всьому, треба лише навчитися сортувати інформацію та не нехтувати живим спілкуванням, заняттями спортом та іншими корисними cправами.