Ой, я не пригадую жодного слова, сказаного мною у цьому двадцять першому столітті, яке ненароком завдало б шкоди або страждань рідним людям, роблячи їх нещасними. ІМЕННИКИ: слова, столітті, шкоди, страждань, людям. ПРИКМЕТНИКИ: рідним, нещасними. ЧИСЛІВНИК: двадцять першому. ЗАЙМЕННИКИ: я, жодного, мною, цьому, яке, їх. ДІЄСЛОВО: пригадую, завдало. ПРИСЛІВНИК: ненароком. ПРИЙМЕННИК: у. СПОЛУЧНИК: або. ЧАСТКИ: не, б. ВИГУК: ой. ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ДІЄПРИКМЕТНИК): сказаного. ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА (ДІЄПРИСЛІВНИК): роблячи
В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце В золотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск, Що їхало на велосипеді, Обминаючи хмари у небі… І застиг він на роки і на століття В золотому німому захопленні: — Дайте покататися, дядьку! А ні, то візміть хоч на раму. Дядьку, хіба Вам шкода?! Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником
Ректи - говорити, ланіти - щоки, перст- палець, благий -добрий, десниця - рука, вакації- канікули, ратай - орач, піїт - поет, зигзиця - зозуля.
Молоді жінки часів Київської Русі натирали ланіти червоними рум'янами.