4.Адміністратором, Андрієм Васильовичем, болем, вежою, величчю, височінню, відстанню, гнучкість, звіром, Ігорем Петровичем, інвентаром, іжею, кашою, коментарем, матір'ю, медаллю, межею,насипом, нежиттю, памороззю, папороттю, пасажиром, печаллю,пластирем, радістю, ременем, ретушшю, секретарем, Сибірем, сіячем,слухачем, степом, столярем, ступенем, сумішшю, тереном, токарем, угіддям, узбережжям, узвишшям, хитрощами.
2. дружино, Андріє, мріє, бабусю, сестро, світе, зірко, зоре,Маріє, студенте, Катрусе, Ганно Михайлівно, перемого, воле, земле, Соломіє, доню, матусе, Львове, Київе, товарише, козаче, читаче, лікарю, місяце, голубе, Богдане, друже, Петре, хлопце, бандуристе, сусідко, коне, Гале,Ігоре, Сергіє, Олеже, матір, Юріє, слухаче, стороже, Геннадію.
Вигук виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки вживаються у художніх творах і служать засобом виразності (захоплення, спонукання до дії). Це особлива частина мови, вона не є самостійною і не служить засобами зв'язку в реченні, а наголошує на емоційному стані людини, заклику, звертання, мовному етикетові, переживання. Виділяються вигуки знаком оклику, комами, іноді беруться в лапки.
1. — О! Річка сховалась була і нема: замурувала річку
і зима .
2. Ой каштанове диво, ой каштанова врода
частка долі моєї, горда слава киян .
3. Ах, як не хочеться листу з дерева падати .
4. Гей, несу я фарби та пісні, гей, мандрую від хати до хати .
5. Зайшов у двір: «Добрий день, добрі люди!»
6. На добраніч вам, ниви, й тобі, зозуле .
1. Коли лелеки возз’єдналися у спаяний колектив, орли злякалися і розтанули, як сніг на плиті. 2. Пошматований одяг дітей свідчить про їх бідність. 3. У Васі гарний стрункий ніс. 4. Тяжкі думи обхвачують голову Андрія, коли він бачить, як повз його хату минають заробітчани. 5. На привалі ми їли кашу. Учителька подала й мені. Я дивився на неї гарними очима. 6. А потім ми поливали клумбу. Вода входила у землю і голосно булькала. Це квіти ковтали воду.