1.Над чорною землею прокинувся світ. Не ясним, сонячним оком глянув він на неї після похмурої дощової ночі, а повіяв туманом, дихнув важкою парою. Закурилася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси і, розправляючись, підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі; зраділа зелена трава і підняла свої гострі листочки вгору
2.Я маю жаль до неба, бо хмари, що проходять по ньому, не лишають там жодного сліду: воно знов стає ясним й блакитним.
3.без землінепомітно черствіє людина.
4.росте ціна на побрехеньки,а правда падає в ціні.
5.глухонімі нас кличуть на концерти,а ми писали й пишемо сліпим.
6.він із поля вертався не пізно й не рано, пахло кропом село,полином і картоном.
7.спадеоємець короля дивився лише на статую,глухий і сліпий до всьго,що стояло на вколо.
8.після прожитих подій в дівчини не було іншого виходу,як просто підти з дому.
Читача зацікавило мотто - дотепний вислів на початку книги.
Мулла протяжно й голосно читав проповідь для місцевих мусульман.