Зітхнули райці. Обізвався первий: - Та тут таке! Козак у нас погиб.
- Погиб? Козак? То що у вас в Полтаві? Облога? Зрада? Засідка? Бої? - Та ні. Маруся. Он сидить на лаві. Струїла хлопця. Судимо її.
Той засміявся: - Отакої к бісу. Під Білу Церкву стягнуто полки. Палає Київ, знищено Триліси. У вас же он як гинуть козаки!
Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут - погиб У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов?
- У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас правa, ми ж - охоронці прaва. У вас за вбивство кара там яка? - Козак сказав: - А проста. Як по злoбі козак уб'є, не дай бог, козака, - живого з мертвим ув одному гробі!
- А тут, бач, інше. Тут все навпаки. Погиб козак од женської руки.
- Домарики, така у вас і смерть. Безславно вмер, а кажете: убито. А запорожці - люди без круть-верть, все кажуть щиро на своє копито. Якби ми ремигали, як воли, якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками.
Ця дівчина.. . Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати? ! А що, як інший вибрати закон, - не з боку вбивства, а із боку зради?
Ну, є ж про зраду там які статті? Не всяка ж кара має буть незбожна. Що ж це виходить? Зрадити в житті державу - злочин, а людину - можна? !
Суддя сказав: -- Знаскока тут не мона. Тут, запорожче, треба Соломона.
Пропоную виписати 5 таких речень з художньої літератури з прислівниками: 1. В Путивлі граді вранці-рано сумує, плаче Ярославна. ("Слово про похід Ігоря") 2. Уже півгодини за стрункою дівчиною невідступно йде людина. (М. Коцюбинський "Дорогою ціною") 3. Два вікна, що виходять на веранду, тьмяно світяться. (М. Коцюбинський "Дорогою ціною") 4. Зовсім самостійно стоять вони, розділені нивами. (О. Кобилянська "Земля") 5. Самітно і гордо глядять на збіжжя, що хвилюють навкруги них.(О. Кобилянська "Земля")
