Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода.
Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих.
Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На фоні темної вологої землі, зів’ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подобаються квіти. Але хризантеми — особливі. Вони — останній привіт літа перед довгою, похмурою, холодною зимою.
Українці - дуже щирий, гостинний, доброзичливий, терплячий народ. Багато незгод випало на його долю, але він завжди знаходив сили, щоб подолати їх. А що було б, якби всі українці були як одна сім'я? Мабуть, тоді наша країна була б міцною, згуртованою, розвиненою, стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами. Кожен українець турбувався б про стабільність своєї Батьківщини, адже в сім'ї кожен піклується про добробут всієї ї родини. Покращали б умови життя. В країні не було б жебраків, безхатченків, українці не виїздили б за кордон в пошуках роботи. Всі б працювали для розвитку своєї країни, бо кожен відчував підтримку іншого. Стало б чистіше навколишнє середовище. Ми б забули про екологічні проблеми, перестали хворіти, більше посміхались один одному. Отже, якби українці були як одна сім'я, то наша країна стала б країною-садом.
Уявімо собі на мить, що українці є однією сім'єю. Це велика і дружня родина. У ній панує любов і злагода. Усі поважають один одного. Не сперечаються, а дослухаються до думки кожного. Не крадуть. Не ображають нікого. Не обманюють і не використовують інших. Поганих слів не вживають. Усі є добрими і щирими. Безкорисливими і співчутливими. Працьовитими і чесними. Люблять свій край. У такому випадку зникнуть злочини. Не буде голодних і самотніх людей. Не будуть покинуті діти. У кожного будуть батьки, котрі любитимуть їх. Усі будуть щасливими.
Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода.
Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих.
Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На фоні темної вологої землі, зів’ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подобаються квіти. Але хризантеми — особливі. Вони — останній привіт літа перед довгою, похмурою, холодною зимою.