Колись давно вже після смерті Тараса Шевченка жив хлопчик по імені Павло. Василь завжди любив читати вірші Шевченка. Він завжди благав маму купити кобзар ,але у тих не було грошей. Одного дня Павлик прогулюючись лісом побачив що щось виблискує на сонці посередині галявини. Він швиденько підбіг туди і побачив срібну ручку. Він прибіг додому і як тільки він почав писати як ручка сама вирвалася з його рук і почала писати. Вона писала і писала і нарещі списала весь аркуш паперу. Павло почав читати що там написано. Це був лист від самого Тараса Шевченка. В ньому було написано, що та дитина яка знайде цю срібну ручку стане великим поетом як Шевченко. Хлопчик зрадів але не вірив ручці. Згодом Павло пісріс в нього почав зявлятися талант до письма він писав і писав. І з роками його твори ставали популярніші та цікавіші . Їх роздруковували та Павло став великим поетом як Тарас Шевченко. Так Павло Тичина по розповідях бабусь і дідусів став поето. І правда це чи ні ніхто не зрозуміє.
Вы ожидали треска и грохота, но ничего неслышите, кроме глухого, однозвучного шума, похоже-го на очень отдаленный гром. Вместо чудовищнойломки, столкновений и дружного натиска, вы видитебезмятежно лежащие, неподвижные груды изломан-ного льда, наполняющего всю реку от берега до берега.Поверхность реки изрыта и взбудоражена, точно поней великан-пахарь и тронул ее своим гро-мадным плугом. Воды не видно ни капли, а только лѐд,лѐд и лѐд. Ледяные холмы стоят неподвижно, но у васкружится голова, и кажется, что мост вместе с ва-ми и с публикой куда-то уходит. Тяжѐлый мостмчится вдоль реки вместе с берегами и рассекаетсвоими быками груды льда. Вот одна большая льдина,упершись о бык, долго не пускает мост бежать отнее, но вдруг, как живая, начинает ползти по быкувверх, прямо к вашему лицу, словно хочет проститьсяс вами, но, не выдержав своей тяжести, ломается надва куска и бессильно падает. Вид у льдин грустный,унылый. Они как будто сознают, что их гонят из род-Диктант как прием обучения орфографии, пунктуации, развития речи учащихся16ных мест куда-то далеко, в страшную Волгу, где,насмотревшись ужасов, они умрут, обратятся в ни-что.Скоро холмы начинают редеть, и между льди-нами показывается темная, стремительно бегущаявода. Теперь обман исчезает, и вы начинаете видеть,что двигается не мост, а река. К вечеру река уже по-чти совсем чиста ото льда.
Тема: Заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Ідея: Віра поета у світле майбутнє України.Основна думка: Змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом. Жанр: Громадянська лірика, вірш-заповіт. Тлумачення слова «заповіт»: а) офіційний документ, який містить Розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті // Передсмертна воля; б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам // Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів; в) суворе правило поведінки, неухильний обов’язок (заповідь). Композиція. За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя.
Колись давно вже після смерті Тараса Шевченка жив хлопчик по імені Павло. Василь завжди любив читати вірші Шевченка. Він завжди благав маму купити кобзар ,але у тих не було грошей. Одного дня Павлик прогулюючись лісом побачив що щось виблискує на сонці посередині галявини. Він швиденько підбіг туди і побачив срібну ручку. Він прибіг додому і як тільки він почав писати як ручка сама вирвалася з його рук і почала писати. Вона писала і писала і нарещі списала весь аркуш паперу. Павло почав читати що там написано. Це був лист від самого Тараса Шевченка. В ньому було написано, що та дитина яка знайде цю срібну ручку стане великим поетом як Шевченко. Хлопчик зрадів але не вірив ручці. Згодом Павло пісріс в нього почав зявлятися талант до письма він писав і писав. І з роками його твори ставали популярніші та цікавіші . Їх роздруковували та Павло став великим поетом як Тарас Шевченко. Так Павло Тичина по розповідях бабусь і дідусів став поето. І правда це чи ні ніхто не зрозуміє.