Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
У середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.
Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця — це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку — частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших.
Ось чому хліб, паляниця — це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю — це поважати тих, хто приймав участь у її виробництві. Але ж є ще одна причина того, що хліб (паляниця) вважається найдорожчим багатством: він — символ добробуту, достатку людського життя. Є хліб — є життя, немає хліба — немає життя, є тільки існування. Багато зусиль для того, щоб життя сучасної людини було повноцінним, прикладають хлібороби. Ось чому хліб та велична хліборобська душа увічнені в творах українських поетів і письменників.