. І кликав день в (неміряні світи (Я. Шпорта). 2. Причаїлися гори, заворожені красою ніколи небачених степів (О. Гончар). 3. Степ квітував. Незайманий, звіку не ораний, високотравний (О. Гончар). 4. Треба було перейти рівне, незаросле й не закрите плавнями місце (М. Коцюбинський). 5. Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не обгороджені тинами (І. Нечуй-Левицький). 6. Мікроскоп відкрив людині світ, небачений простим оком. 7. Партизан опинився перед річкою, вражений несподіваною перешкодою (Ю. Збанацький). 8. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди (М. Коцюбинський).
Ось і настала найчарівніша пора - осінь. Все навколо вкрилось яскравим золотом. Дерева вбрались у свої найчарівніші сукенки. Ці модниці вражають своєю барвистістю всіх перехожих, у яких під ногами весело шарудить опале листя. Дні ще теплі, світлі. З часом дерева скидають своє вбрання, починають йти затяжні дощі. У такі хвилини дуже хочеться лишитися вдома, щоб гати за змінами природи із теплої квартири. Сонце світить все рідше, на вулиці стає холодно. Ще кілька тижнів, і настане справжня зима.