ідокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.
Відокремлюються: 1) поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка (При в’їзді в село вершників уже чекали, юрмлячись край доріжки, босоногі діти); 2) обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає (Остап Вишня)); 3) непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками (Мружачись, Софія взяла зі стола маленький срібний дзвоник).
За бажанням автора можуть відокремлюватись обставини, що починаються словамивсупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо(Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник)).
Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі. Такі дієприслівники стоять після дієслова-присудка, до якого відносяться, і набувають значення прислівника (Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський)).
КАЛИНА
Калина щедро оспівана народом. Вона гарна у всі пори року. Весною оздоблена квітками, восени і взимку — червоними ягодами.
Калина — як наречена, як весна,— красуня. Краса калини порівнюється з дівочою вродою.
Напевно, багато хто думав, чому в пісні співається: «Не рубай калину...» Адже її деревина не має промислового значення. Це так.
Але у сиву давнину калину винищували. З її деревини випалювали вугілля і робили шевські цвяхи. Ось звідки слова пісні.
У старому дореволюційному селі, а подекуди ще й тепер калина росте біля хат, пломеніючи жаринами ягід до глибокої осені або й взимку на фоні білого снігу. Одна із особливих рис калини: її ягоди від морозу стають смачнішими, не втрачають своїх властивостей — ні харчових, ні лікувальних. Мерзлі, вони місяцями зберігаються. Тож, зібравши врожай восени, люди не ховали калину, а вивішували пучки кетягів під стріхою хати надворі або на горищі чи в коморі.
Незрівнянним делікатесом селянина були пиріжки з буряками та калиною. З неї варили компоти, прохолоджуючі напої, соки, джеми.
Та вирощували калину не лише заради харчування. Вона «виганяє» з хати чимало недугів: запалення верхніх дихальних шляхів, золотуху в дітей, гіпертонію та багато інших захворювань. Використовуються не лише ягоди, а й листя, пагони, кора, практично — вся рослина.
Перетерті з цукром ягоди є добрим помічником у боротьбі з високим кров'яним тиском. Споживання щодня 5—10 грамів свіжих ягід допомагає від сильного сухого кашлю. Ягоди застосовують для виготовлення кондитерських та винно-горілчаних виробів. Вони містять в собі цукор, вітамін С, дубильні речовини та ефірну олію.
Відвари кори, зібраної і висушеної напровесні в час сокоруху, вживають як кровоспинний та заспокійливий засіб. Розтовчену кору 1—4-річних гілок і пагонів використовують для лікування ран, ураженої шкіри, кровотечі. У відварі калинової кори купають дітей, що запобігає захворюванню і виліковує золотуху та інші хвороби шкіри.
Простудному кашлю добре зарадить калиновий чай, виготовлений з 10 грамів сухих квіток і ягід на склянку окропу, а також свіжі ягоди, потовчені й розмішані з медом та розведені гарячою водою. Відвар квітів і ягід калини п'ють при гарячці та використовують для промивання ран.
Цей перелік можна доповнити ще і ще.
Маючи такий лікувальний універсалізм, калина в той же час росте бездоглядно. Ніхто й селекцією як слід не зайнявся, не розробив досконалої агротехніки. А даремно. Калина любить поживні місця, хоч непогано почуває себе і на досить сухих глинистих ґрунтах.
Росте звичайна калина майже по всій території Радянського Союзу. Зустрічається в лісах, на берегах річок, озер, потічків.
Виявлено близько 120 видів калини